– А хіба тобі щось треба, мамо? У тебе ж все є! От я і кажу Ігорю, що найкращим подарунком буде наша присутність. Ну хіба ж не так? – каже мені моя донька Наталка. – Звичайно, доню, – спокійно кажу. – Приїжджайте в неділю, десь на другу годину. Поставила я слухавку, присіла на диван, чай […]
– Соромно перед людьми, що скажуть? На старості років дітей надумала народжувати
Вранці мама прибігла посидіти з онуком рано. Я дуже поспішала, але помітила круги під очима і блідість на її обличчі. – Мамо, ти добре почуваєшся? Може я скасую справи? Сашко неспокійний. Ти впораєшся? – Іди, йди. Все гаразд. Не турбуйся. Мене нудить трохи вранці. Печінка, мабуть, барахлить. Треба перевіритись. – Заспокоювала мене мама. – Гаразд, […]
В той день, несподівано, біля хатини Соломії зупинилося дороге авто. То приїхали діти з далекого міста. Сердиті донька та зять мали до матері серйозну розмову. Соломія про це не здогадувалася, тому зустріла їх на порозі зі щирою посмішкою
Соломія зібралася піти за хлібом. Пам’ять вже трохи, останнім часом, стала жінку похилого віку підводити. Вчора ж була в магазині, а хліба зовсім не купила. Ось і довелося їсти суп без хліба, навіть крихти вдома немає. Пішла, а телефон забула вдома! Іванка каже, що телефон повинен бути завжди при ній. – Донечко, навіщо мені той […]
– Олю, ти матимеш найкраще весілля! – Донька розплакалась, коли я їй повідомила новину. Але тішились ми зарано, все пішло не за планом
Коли наша єдина донечка Оля привела Ігоря знайомитись – ми не могли натішитися. Такий гарний хлопець, інтелігентний, добрий. А з якою ніжністю і повагою він до неї ставився, я вже не вірила, що таке в сучасної молоді буває. Звісно, ми його прийняли в сім’ю, як рідного. Зустрічались молоді не довго, минуло всього пів року і […]
Поведінка свекрухи дуже обурює. Невже так важко поважати вибір інших? Знала б який то гріх, може б так не робила!
Поведінка свекруха дуже обурює. Невже так важко поважати вибір інших? Знала б який то гріх, може б так не робила! Я виросла в побожній родині. У нас завжди дотримувалися посту, ходили до церкви, молилися перед їжею. Це для мене – норма життя, інакше я просто не вмію. Але коли вийшла заміж за Ярослава, то зрозуміла, […]
– Не плач, доню, ти заслуговуєш на краще! Розлучення – це лише початок, – м’який, але рішучий голос мами огортав, наче кокон
– Не плач, доню, ти заслуговуєш на краще! Розлучення – це лише початок, – м’який, але рішучий голос мами огортав, наче кокон.– Мамо, це не просто розлучення, це аварія всього, що я будувала. П’ять років, розумієш? П’ять років у нікуди! – хрипкий шепіт вирвався з грудей Олени, і вона знову уткнулася обличчям у мокру від […]
– Там, он, кошеня третій день у вікні сидить. Я хвилююся за нього. – У квартирі Діми? — насупилась жінка. — То він позавчора з’їхав. – Як з’їхав?! А кошеня?
Вона побачила його зовсім випадково. Просто йшла вулицею, під ногами хрумтів свіжий сніг, настрій був піднятий — нова квартира, тепер дорога до роботи займе вдвічі менше часу. Раптом у вікні на першому поверсі сусіднього будинку вона помітила маленьку сіру грудочку. Кошеня. Пробігла поглядом і вже збиралася йти далі. Здавалося б, що тут такого? Кошеня сидить […]
-Я піду від тебе і дитину ти ніколи не побачиш! – кричала Жанна. – Я хочу, щоб у нас була нормальна родина! Без сторонніх! -Жанно, заспокойся! У нас немає у сім’ї сторонніх! – намагався вгамувати дружину Саша. – Олена теж наша дочка!
-Сашко, давай Оленку в дитячий будинок здамо! -Ти зовсім збожеволіла? Як це “здамо”? – Олександр здивовано глянув на дружину. -Ну як? Так і здамо! – Жанна змахнула кучері. – У нас скоро своя дитина буде, навіщо нам чужа? -Жан! Так тому і буде, що бог вирішив нас нагородити за те, що ми допомогли маленькій сирітці […]
Оксана замислилася. Вочевидь, такі питання її рідко турбували
Я дивлюся на свою невістку Оксану і не можу зрозуміти: як так можна жити в сучасному світі? Вона сама ліпить вареники, пельмені. Пече пиріжки, лапшу вручну робить, навіть піцу і торти готує сама. Недавно я їй сказала: — Оксаночко, зараз же все це можна купити. Бережи свій час, він же безцінний! Вона посміхнулася, махнула рукою: […]
– І навіщо було витрачатися на такий розкішний ремонт? Все одно ж надовго не залишитесь – знову на заробітки подастеся. Краще б ці гроші дітям передали, – бурчала сваха під час застілля.
На заробітках я вже давно. Виїхала через фінансову потребу — не секрет, ситуація змусила. Коли син одружився, вирішила підтримати молоде подружжя. На зарплату медсестри багато не назбираєш — самі знаєте, ті гроші — лише на виживання. Нормально харчуватися вже розкіш. Моя медична освіта неабияк допомогла адаптуватися тут, у Португалії. Влаштувалася доглядальницею до одного літнього чоловіка. […]