– Розумієш, Інночко, – обережно почав він. – Не було такого плану. Мама з Оленою збиралися повернутися додому через місяць.  Але Віталік тиждень тому все переграв. І заявив, що це тільки його квартира і що він одружується…

Інна навшпиньки пройшла в спальню і виявила на своєму новому ліжку, на якому вони з чоловіком ще жодного разу не встигли навіть полежати, сплячу зовицю Олену. Інну затрясло від злості, образи та інших аж ніяк не позитивних почуттів і вона впустила свою сумочку на підлогу. Свекруха, яка лежала на дивані, відразу ж розплющила очі і … Читати далі

Тварини, мабуть, єдині істоти, які прощають нам усе. І люблять нас, незважаючи ні на що…

Кіт сидів на кухні навпроти незнайомої жінки й слухав, як вона, дивлячись на нього, говорила тихим голосом: Кухня та їдальня — І що мені з тобою робити? Говорила ж я бабусі, що не треба було тебе брати, ні… Коту було вже три роки, і він абсолютно розумів інтонацію голосу, що говорить людина. Він зрозумів, що … Читати далі

Було в батька три дочки…

Було в батька три дочки. Дві красуні, такі, що люди дивувалися, а третя – маленька, худенька, горбатенька. Тільки одні очі на обличчі й виблискували. У полі їй працювати не зручно було, та й удома за старшими не встигала, – важкувато їй. У старших – Ганнусі та Даринки – від наречених проходу не було, свати в … Читати далі

– Ти? – здивувався батько. – Ти що тут робиш? – А я хочу знати, що ти тут робиш? – Запитав Єгор. – Мати другу добу біля Катьки сидить, а ти тут з усякими дівками розважаєшся?

Сьогодні Людмила прийшла додому трохи пізніше, бо після роботи треба було зайти у крамницю – холодильник був майже порожній. Здається, не багато часу треба, щоб купити найпростіші продукти: хліб, молоко, сир. Не багато, якщо брати з полиць те, що тобі потрібно, не порівнюючи ціни та не вибираючи те, що дешевше. Людмила обирала. За останні місяці … Читати далі

— Прощавайте, мила, добра дитино. Впевнена, що Франтик принесе вам удачу

Таке сталося з нею вперше — Катя проспала будильник. Відкривши очі і побачивши, що сонце вже високо, вона в жаху підхопилася з ліжка. Снідати не було часу, і вона, нашвидкуруч вмившись і одягнувшись, вискочила на сходовий майданчик. Як на зло, ліфт був зайнятий, а йти по сходах не хотілося. Постоявши кілька хвилин, вона не витримала … Читати далі

– Але ж я хотіла побачити внучку, понянчитися з нею… – пробурмотіла Світлана. – Мабуть, не так уже й дуже хотіла. Бувай, мамо…

– Софочко, сонечко… ви б, може, в готелі зупинилися, га? Просто Василь дуже любить тишу, а з вами внучка… –  Що?.. Мамо, ти ж сама нас кликала, – Софія підійняла брови і завмерла над валізою. –  Ну, доню, я просто розмовляла з ним… Я не знала, що він так відреагує. Я думала, він увійде в … Читати далі

– Мамо, я поживу в тебе. Мені треба знайти себе, я втратила себе. Я перестала існувати як особистість. Я почуваюся загнаним конем, – сказала Галина, обіймаючи матір і заплакала

Майже цілу ніч Галина не спала. О 2-й годині ночі чоловік боляче тицьнув її у бік і вилаявся, – Припини хропіти, дістала! Так, Галина почала похропувати уві сні, коли спала на спині, але раніше чоловік акуратно перевертав її на бік і все. Тепер же, голосно обурюючись, він її грубо штовхає або тицяє. У нього нерви … Читати далі

— Ми забираємо в тебе фірму, а тобі, будь ласка, залишаємо квартиру! — коханка прийшла принизити дружину, але покарання прийшло звідти, звідки не чекали…

— Що ти на себе вдягла? — Гліб оглянув дружину зверхнім поглядом з голови до п’ят. — Виглядаєш як базарна тітка! Ми ж тепер статусні люди. Ці слова вдарили Ірину, мов ляпас. Статусні люди… Вона дивилася на чоловіка і не впізнавала його. Де подівся той скромний хлопець, якому вона сказала «так» двадцять років тому? Той, … Читати далі

— Знову ці старпери! — шипіла парочка на балконі. Вони ще не знали, що через свою нахабність проведуть решту відпустки за воротами готелю.

Хочу поділитися історією, яка сталася зі мною та чоловіком цього літа під час відпочинку. Вона ще раз доводить: не копай іншому яму — сам у неї й потрапиш. Особливо, коли робиш це на очах у тихої, але дуже спостережливої жінки. Уявіть собі: ми з Миколою не бачили моря, мабуть, років сім. Постійно щось заважало — … Читати далі

– А як же я? Чому ти відмовився від мене? Хіба я тобі не дочка? – Запитала вона. – Ти не можеш мене ні в чому дорікнути! Я тебе виховав, на ноги поставив, у подальше життя відправив, а далі греби сама. Я тобі нічого не винен

– Грошей на поховання матері не дам, у мене весілля на носі, – сказав батько доньці. – Але ж вона була твоєю дружиною двадцять років! – У мене нова дружина та новий шлюб, ви двоє мені не потрібні… – Тату, ти чекаєш на мене? – Зраділа Лєра, коли вийшла з інституту і натрапила на батька. … Читати далі