Романович

— Ти думала, що якщо я ділюся з тобою своїми переживаннями на сеансах, то мене можна просто викреслити з життя за допомогою кількох фальшивих папірців? Ви так красиво розписували мій “діагноз” за моєю ж спиною, але забули про одну маленьку деталь — я все чула від першого до останнього слова. Осінній вечір дихав прохолодою, розганяючи … Читати далі

— Тобі так сильно потрібна дитина в домі — от і візьмися за це питання сама, якщо маєш сили, або залиш у спокої дорослу людину! Чого ти до неї причепилася, наче її єдина цінність у двадцять п’ять років вимірюється лише цим? Дай їй можливість просто дихати й самостійно керувати своїм сімейним життям. З Катериною ми … Читати далі

— Я все своє життя вважала, що судитися з колишніми — це найбільший сором, який тільки можна собі уявити, — саме так тепер починається нова сторінка мого життя, яка змушує мене переосмислити кожен прожитий рік і кожне запізніле рішення. Ми часто зволікаємо, сподіваючись, що все якось владнається саме собою, що час усе розставить на свої … Читати далі

Листування чоловіка з братом змусило мене зібрати валізи. «Ти б знав, як вона інколи виводить». «Витрачає моє життя на претензії та вимоги». Він писав це своєму братові. І це було найгірше. Я повільно відсунулася від екрана. Чашка з чаєм завмерла на півдорозі до губ. Ці слова на моніторі — вони ж про мене — про … Читати далі

Той вечір мав стати звичайнісінькою п’ятницею, однією з тих, які ми так любили. За вікном накрапав холодний, колючий жовтневий дощ, краплі розмивали світло ліхтарів, створюючи на склі химерні візерунки. У квартирі ж було тепло. Я щойно витягла з духовки яблучний пиріг, і вся кухня наповнилася густим, солодким ароматом кориці та ванілі. Ігор сидів за кухонним … Читати далі

Вона дала мені конверт і сказала: «Тільки не відкривай його при чоловікові». Я поклала його до сумки. І пообіцяла собі, що не торкнуся. Але він був надто тонким. Надто легким. Надто… гучним. Я відкрила його у маршрутці. І потім не могла дивитися чоловікові в очі. Коли я переїхала до Микити три роки тому, я й … Читати далі

— Катерино, ти мені тут не вказуй і своїми дорослими правилами не махай перед носом, бо я це життя вздовж і впоперек пройшла. Якщо мені захотілося о шостій ранку поїхати на інший кінець міста за свіжими суницями, то я візьму свій ціпок і поїду, а ви з мамою можете скільки завгодно вираховувати мої кроки по … Читати далі

— Чи ти при своїй пам’яті, на старості літ кидати чоловіка й родину заради чужих заробітків? — саме ці слова, сказані колись близькою людиною, довго пекли мені серце. Тоді багато хто не розумів мого вчинку. Люди шепотілися за спиною, крутили пальцем біля скроні, а я просто заплющувала очі й думала про майбутнє. Життя за кордоном … Читати далі

—  У пориві відчаю я сама зібрала  валізу свого чоловіка, виставила за двері й сказала: “Йди до своєї матусі, раз вона для тебе дорожча”. Чесно кажучи, я вже не розраховувала, що він повернеться. Але мій Влад зробив свій вибір, і я ним безмежно пишаюся.  Наша затишна двокімнатна квартира завжди здавалася мені острівцем спокою. Тут пахло … Читати далі

— Ти при своєму розумі, Маріє? Продати все, залишитися голіруч у порожній хаті просто тому, що дитині забажалося вчитися у великому місті? — Ганна сплеснула руками, стоячи посеред подвір’я і заглядаючи через поріг хати, з якої виносили останні речі. Марія навіть не повернула голови в бік сусідки. Вона продовжувала спокійно, майже механічно збирати у великий … Читати далі