Романович

— Я все переоформив. Нам більше нічого не належить. Олег кинув цю фразу так само недбало, як колись кидав ключі від машини на тумбочку в передпокої. Він навіть не глянув у мій бік, стягуючи дорогий крават — подарунок від мене на минулу річницю. Я завмерла з тарілкою в руках. Не від шоку. Від дивного, гулкого … Читати далі

— Ви, мабуть, жартуєте, — сказала Тетяна, дивлячись на Івана Петровича широко розкритими очима. Він похитав головою:— Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати. Тому що пропозиція справді не з тих, що роблять щодня. Я навіть здогадуюсь, про що ти зараз думаєш. Зваж усе, обміркуй як слід — приїду через тиждень. Таня провела його … Читати далі

— Мамо, а що на вечерю? — Денис заглянув на кухню, де Галина Миколаївна складала документи в портфель. — Не знаю, — відповіла вона, не піднімаючи голови. — Подивися в холодильнику. Син здивовано завмер у дверному отворі. За двадцять років життя мати ніколи не відповідала «не знаю» на питання про їжу. Галина завжди знала, що, … Читати далі

Я стояла на кухні, тримаючи телефон, а пальці тремтіли від обурення. Щойно я побачила в соціальних мережах фото, де мій наречений Андрій весело танцює на вечірці з моєю подругою, хоча мав би “вчитися і здавати хвости”. Перед цим його друг Сергій ненароком проговорився, що Андрій усім розповів, ніби я чомусь занедужала. Я набрала номер Андрія, … Читати далі

Катя прокинулася в маленькій кімнатці, яку свекруха виділила молодій сім’ї. Зирнула на будильник. Звичайно, Андрій вже пішов. Чоловік не будив Катю, останнім часом вона почувала себе не дуже добре. Він тихо збирався, пив чай ​​на кухні і йшов на роботу. Свекруха була незадоволена: – Ось лінива! Ні, щоб чоловіка розбудити, на роботу провести, так валяється … Читати далі

Вона була “нелюдимим” собакою… Ось як про людей говорять “нелюдимий”… Вона була такою ж… Колись дуже давно, багато років тому, дід Федір, вирушивши в ліс за лісовими горіхами, знайшов цуценя – підлітка. Одному Богу відомо, як ця дитина опинилася в глухому лісі. Вона просто мовчки бродила серед лісу. Вона навіть не була прив’язана… Маленьке, мокре … Читати далі

Хлопчик Ваня був підкидьком. Йому не «пощастило», як, наприклад, «відмовникам», у яких, хоч і дещо міфічне, але все ж таки уявлення про те, хто привів їх на світ божий було у вигляді імені навпроти графи «мати». У хлопчика Вані нічого цього не було. Він був ніхто і не звідки. Руки, що залишили його біля собачої … Читати далі

Тетяна Андріївна раділа своїй покупці. Та що покупка, це була її мрія – придбати будинок у селі після виходу на пенсію. До цієї події жінка готувалася ґрунтовно, і вибрала близьке до міста мальовниче село з невеликою кількістю мешканців – хотілося тиші та спокою, зближення з природою і свого саду з невеликим городиком для душі. Усе … Читати далі

— Катя, ну, скажи чесно, коли ділимо? — Лариса сиділа за кухонним столом, її пальці нервово постукували по стільниці, а очі, темні, як осіннє небо, впилися в молодшу сестру. Катя стояла біля плити, помішуючи суп, і відчула, як всередині все стиснулося. Прощання з батьком відбулося місяць тому, але біль все ще був свіжим, як відкрита … Читати далі

— Лєна, нам доведеться розстатися. Геннадій сказав це з тією самою батьківською м’якістю в голосі, яку він вмикав, коли збирався провернути чергову підлість. Він відкинувся на спинку свого масивного крісла, переплівши пальці на животі. — Ми вирішили, що компанії потрібен свіжий погляд. Нова енергія. Ти ж розумієш. Я дивилася на нього, на його доглянуте обличчя, … Читати далі