Романович 
В свій п’ятдесятирічний ювілей Марина занедужала, й святкування скасували. Те, що вона почула, підслухавши розмову чоловіка телефоном, змінило її життя… П’ятдесятирічний ювілей. Дата, на яку Марина чекала з трепетом і легким сумом. Вони з Андрієм планували цей день майже рік. Шикарний ресторан з панорамним видом на нічне місто, сукня кольору індиго, куплена спеціально для цього … Читати далі
На порозі стояв Віктор — її двічі колишній чоловік, з яким вона розлучилася чотири роки тому. У руках у нього був букет білих троянд, на обличчі — та сама усмішка, яка колись підкорювала її двадцятидворічне серце — Олено, я повернувся, — урочисто промовив колишній чоловік, немов оголошував про перемогу у війні. — Я зрозумів, що … Читати далі
– Яка дитина у сорок один рік! – кричав на Настю чоловік. – У твоєму віці вже бабусями стають.Насте, дурниць не роби. Добре, на нашу думку тобі плювати, я це вже зрозумів. А про дитину цю ти подумала?Я не хочу з крапельницею під пахвою танцювати на її весіллі! А якщо з нами щось трапиться, поки … Читати далі
– Донечко, я не знаю як буде правильно, ти – доросла і тобі вирішувати, але він – твій батько, і йому зараз дуже потрібна твоя допомога, – радить мені мама по телефону. Я поставила слухавку і сказала, що мені треба подумати, а думати і справді було над чим. Прийняти таке рішення непросто, як і непросто … Читати далі
– Ви впевнені? – Нотаріус знову уважно вивчив папери. – Дарча – це серйозний крок. Повернути майно назад буде дуже складно. Травневе ранкове сонце заливало світлом нотаріальну контору. У кутку мірно гудів кондиціонер, у повітрі чутно запах свіжозвареної кави з приймальні. Звичайний день, коли ухвалюються доленосні рішення. – Мама знає, як вчинити, – Яна акуратно … Читати далі
Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги. – Невже все? Думала, це ніколи не закінчиться. Звідки в нас стільки родичів? – Сподіваюся, Поліна не надумає вдруге виходити заміж, – бурмотів Сергій, відкинувшись на спинку дивана і заплющивши очі. – Хоча, мені цей … Читати далі
– Все вирішено, на Великдень ми їдемо в село до Валерія, його батько нас чекає, – каже мені моя дочка. – В гості – це добре, але я не можу залишити на свята дім, а якщо до нас хтось прийти захоче, свято ж, – розгублено кажу. – Хто? Сестра твоя, тітка Галина, яка приведе з … Читати далі
… Ну, я не знаю, як сказати… Вона виглядала так, ніби на останню копійку купувала хліб. Усередині все стиснулося. – У сенсі? — перепитала Ганна. – У прямому, – зітхнула подруга. – На ній був якийсь старий пуховик, затерті черевики. Стояла біля каси, рахувала копійки, ще й зітхала так сумно, що в мене ледь сльози … Читати далі
– Наташ, ну ти ж не відмовиш, правда? – голос тітки звучав лагідно, ніби це вона надавала послугу, а не просила допомоги. Наталя завмерла біля вікна, заплющивши очі. Ця розмова була їй надто добре знайома. Наразі доведеться переглядати свої плани, щоб допомогти сім’ї. – Що трапилося? – спитала вона, знаючи відповідь. – Племінниці твоїй англійська … Читати далі
Змучена холодом і безсонням кішка намагалася знайти притулок, щоб подрімати хоча б кілька годин. Голод теж дошкуляв, але вона до нього звикла, гірше було з переслідуючим усюди морозом, який проник у тіло кішки та трусив її тіло сильним тремтінням. З під’їзду, де вона, знесилена впала на голу підлогу під теплою батареєю, її вигнали, безцеремонно відкинувши … Читати далі