Романович

— Мама сказала, що дві машини нам зовсім не потрібні, тому твою ми продамо, а за ці гроші оновимо їй житло, — спокійно, ніби про купівлю хліба, заявив мені чоловік прямо з порога. Я так і застигла посеред кухні. Мені знадобилося кілька секунд, щоб переварити почуте й переконатися, що це не якийсь невдалий жарт. А … Читати далі

— Навряд чи ти підходиш нашому синові, тобі краще зібрати речі й звільнити цей дім, — спокійно, майже лагідно промовила свекруха посеред великого сімейного свята. Ці слова пролунали в той момент, коли офіціанти саме почали підносити десерти. Навколо нас сиділо чимало родичів, і після цієї репліки за столом раптом стало дуже тихо. Музика в ресторані … Читати далі

— Твої плани почекають, у нас тут форс-мажор на городі, — безапеляційно заявила свекруха в слухавку, навіть не привітавшись. Тільки от чекати в результаті довелося саме їй, причому дуже довго. Бувають люди, які щиро переконані, що весь світ має обертатися навколо їхніх інтересів, планів і забаганок. Вони щиро вірять, що їхні побутові клопоти — це … Читати далі

– Кому ти потрібна у 53 роки? – усміхнувся чоловік при гостях, не знаючи, що 30 років мою фотографію зберігає інший. Ніна лічила квіточки на клейонці – сімнадцять до краю, – поки Геннадій розповідав Риті про поїздку. Як Ніна замовила таксі до вокзалу й скільки на це витратила грошей. Ніна тричі перепитала, куди йому їхати. … Читати далі

Вечірнє сонце повільно сідало за дахи приміського кооперативу, фарбуючи паркани у теплий багряний колір. Ольга стояла біля свого квітника, дбайливо підрізаючи кущі півоній, коли хвіртка рипнула. На доріжці з’явилася Нонна Степанівна, сусідка з будинку навпроти, тримаючи в руках тарілку з першими домашніми абрикосами. Її обличчя випромінювало таку солодку привітність, яка зазвичай не віщувала нічого хорошого. … Читати далі

— Я купую твоє майбутнє, Христино, а натомість даю життя твоїй сестрі, — спокійно, без жодного натяку на жарт чи іронію промовив чоловік, якого вона роками вважала взірцем честі та людської порядності. Христина дивилася на свого керівника і не вірила власним вухам. Слова відлунювали в голові, ніби якась химерна чужа мова. Ще хвилину тому вона … Читати далі

— Схаменися, Христино, моя мама ніколи б так не вчинила! — голос Тараса вперше прозвучав настільки холодно й чужо, що в кімнаті, здавалося, одразу поменшало повітря. Христина стояла біля вікна, відчуваючи, як усередині все стискається від невимовного болю. Вона дивилася на чоловіка, якого кохала понад усе, і шукала в його очах бодай крихту довіри, але … Читати далі

Дружина поїхала у відпустку сама, і чоловік уперше зрозумів, як жив усі ці роки — Ну нарешті я відпочину від твоїх вказівок. — Так, я це сказав, прямо у вічі. Тієї миті, коли Наташа оголосила, що їде до Львова на десять днів. Сама. Без мене, без дітей. Сказав — і за її поглядом одразу зрозумів, … Читати далі

У суботній ранок веранда старого будинку на околиці міста дихала не прохолодою, а важкою, майже відчутною на дотик напругою. Сергій стояв біля вікна, стискаючи пальцями край дерев’яного столу так міцно, що побіліли суглоби. Навпроти нього, з горнятком кави в руках, сиділа його дружина Тетяна. Вона виглядала спокійною, навіть байдужою, що дратувало чоловіка ще більше. — … Читати далі

Чоловік з’їхав із квартири, а потім зателефонував, щоб я випрасувала йому сорочки — У тебе ж ще мої сорочки лишилися? Випрасуй, якщо не важко. Я забіжу. — Він говорив спокійно, наче ми забули зачинити двері, а не стосунки. І найгірше те, що я не поклала слухавку. Дивно, мабуть, так реагувати на звичайне прохання колишнього чоловіка. … Читати далі