Романович

Чайник на газовій плиті свистів тонко й настирливо, наче намагався докричатися до Галини крізь густу, липку тишу кухні. Галина не рухалася. Вона стояла біля мийки з мокрою тарілкою в руках, дивлячись у вікно, за яким вечірнє сонце повільно розчинялося у вишневих кронах саду. За її спиною сидів Василь. Він не поспішаючи допивав свій чай, шумно … Читати далі

– Ти знову цей суп вариш? – Ігор кинув куртку на спинку стільця, ніби вона йому заважала, і дивився на каструлю. – Я ж сказав: у мене печія від цибулі. Люба стояла біля плити, тримала ополоник, і пальці раптом стали ватяними. Їй хотілося просто кинути в нього ополоник, скинути фартух і сказати: «А звари сам». … Читати далі

– Наш син одружився, тепер і я можу почати нове життя. Подаю на розлучення, – оголосив чоловік дружині. Знаєте, як це буває – живеш-живеш з людиною, а потім раптом усвідомлюєш, що все, край. Саме так зі мною і сталося. Тридцять років з Наталкою – це вам не жарт. Тридцять років. Пам’ятаю, як познайомилися – молоді … Читати далі

— Я не можу дати мамі грошей на ремонт, у мене іпотека, — виправдовувалася сестра. Ольга сиділа за кухонним столом, механічно водячи пальцем по екрану телефона. Банківський застосунок показував невтішний баланс — її зарплати ледь вистачало на покриття основних витрат. А тепер ще це… — Олю, ти не можеш отак узяти й відмовитися! — голос … Читати далі

— Супчик, звісно, легенький такий вийшов… — голос Ірини Павлівни був рівним, майже ласкавим, але ложка, якою вона помішувала золотисту рідину в тарілці сина, рухалася з хірургічною точністю, ніби вишукуючи в бульйоні докази злочинної недбалості. — Валерику зараз би понаваристіший, на кісточці. Для сил. — Так, дієтичний, — Світлана, не повертаючи голови, з силою увігнала … Читати далі

Суботній ранок у квартирі Наталії та Віктора завжди починався з запаху міцної кави й тиші, яку вони цінували понад усе. Родинна справа — невелике підприємство з виробництва дерев’яних меблів та декору — забирала майже всі сили протягом тижня. У бізнесі працювали втрьох: Наталія вела бухгалтерію та спілкувалася з замовниками, Віктор відповідав за виробництво, а їхній … Читати далі

— Відчиняйте, дачники! Ми тут вирішили вам сюрприз влаштувати, а то все працюєте та працюєте, світла білого не бачите! Голос зовиці пролунав з-за паркану так голосно, що у Марини здригнулася рука, й струмінь води зі шланга вдарив повз грядку просто на садову доріжку. Вона витерла мокрі пальці об край старих джинсів і повільно випросталася. Спина … Читати далі

– Ти мене перед усіма зганьбила! –  процідив Коля. – А ти мене! – Я тебе чим зганьбив? Катя подивилася на нього, потім на  палець, що вже набряк, – і нарешті сказала все, що думала. *** Познайомились вони випадково. Коля зайшов у той самий вагон метро і сів поруч. Пару хвилин ніби вивчав людей навколо, … Читати далі

Микола стояв у передпокої біля старого дубового трюмо й застібав ґудзики на сірій куртці. Біля його ніг стояв потертий шкіряний саквояж — старий, ще зі студентських часів, коли він їздив на практику до Карпат. У саквояжі лежали дві змінні сорочки, джинси, пара теплих шкарпеток, паспорт, документи на машину та старенький фотоапарат, до якого він не … Читати далі

— Галино Іванівно, покладіть ключі на стіл. Зараз же! — Тетяна стояла у дверях спальні, стискаючи в руці нотаріальні документи, і її голос тремтів не від страху, а від ледь стримуваної люті. Свекруха завмерла посеред передпокою з господарською сумкою в одній руці та зв’язкою ключів в іншій. На її обличчі майнуло здивування, що швидко змінилося … Читати далі