Автор Романович
— Щоб через три дні тебе і всіх твоїх речей не було в моїй квартирі! — гримнула, наче блискавиця пройшла по моєму тілу, хазяйка, й різко грюкнула дверима. Я стояла посеред кухні, тримаючи чашку з недопитим чаєм, і мені здавалося,… Продовжити читання →
– Асю, – сказав Геннадій дружині, повернувшись увечері додому, – я чомусь сьогодні не зміг розплатитися карткою. Може, у банку щось трапилося? – Все нормально, просто я заблокувала твою карту, – спокійно відповіла Ася, продовжуючи займатись вечерею. – Заблокувала? Навіщо?… Продовжити читання →
-Відчепися ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі я й знати не знаю, чия це дитина. А може, не моя зовсім? Тому, вперед і з піснею, а я мабуть поїду собі, – говорив Віктор Валентині збираючи… Продовжити читання →
Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе у дворі. Витерла піт із чола й вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. — Тоню, здрастуй! Розмова є. — Здрастуй. Ну, заходь, коли прийшла… Тоня запросила жінку до хати, поставила… Продовжити читання →
— Лідко, а правду баби кажуть, що Настя Морозова від Льошки твого пузата ходить? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли Ліда йшла повз її будинок. — А я пліток не збираю, і нічого такого не чула, — спокійно відповіла Ліда… Продовжити читання →
– Галю, зайди. Мій у погребі був і тобі картопельки набрав. Галина повернула до двору сусідки.– Ой, дякую, тітко Марино, я вам обов’язково поверну. – З чого повернешся то? Ох, горюшко. Поверне вона. Раніше треба було думати, коли дітей на… Продовжити читання →
— Гліб, а де мій ноутбук? Я його на столі залишала вранці, точно пам’ятаю. Юля увійшла до вітальні, стягуючи на ходу легкий шарф. День видався метушливим, зустріч з клієнтом затягнулася, і тепер їй потрібно було терміново доробити правки по макету,… Продовжити читання →
— Ти заробляєш 50 тисяч на місяць, а штори за 2000 гривень не можеш купити нормальні! — дорікнула мені вчора ця жінка. Я грюкнула дверцятами шафи, аж чашки на полиці жалісно задзеленчали. Уже втретє за тиждень я не могла знайти… Продовжити читання →
– Степане, ти де? Ти ж мені обіцяв сьогодні з грядками допомогти, – Марія дуже засмутилася, коли побачила, що чоловік з самого ранку знову кудись пішов. Усі в селі знали: Степан – душа компанії. Він був з тих чоловіків, що… Продовжити читання →
Я стояла біля дверей своєї квартири, міцно тримаючи валізу. Повернулася з заробітків на три тижні раніше, щоб здивувати чоловіка Олега. Але його збентежений вигляд у дверному отворі змусив мене відчути: сюрприз вдався, але зовсім не той, на який я чекала…. Продовжити читання →