Романович

Теплий середземноморський вітер ледь коливав фіранки на вікнах квартири в тихому передмісті Неаполя. Був полудень, італійська сеньйора Клара спала у своїй кімнаті після легкого обіду, а Катерина нарешті викроїла хвильку, щоб зателефонувати дочці. Вона сиділа на кухні, де все пахло розмарином, оливковою олією та кавою, і звично тримала смартфон трохи поодаль від обличчя, чекаючи на … Читати далі

— Як я можу дозволити тобі бачитися з онучкою після того, що ви зробили?! — із сльозами на очах вигукнула Аліна, міцно пригортаючи до себе маленьку донечку. “Ти не маєш права забирати в мене онуку, ми з твоїм колишнім чоловіком просто знайшли справжнє кохання!” — обурено відповіла мати. Аліна стояла біля вікна й не знала, … Читати далі

– Ти серйозно? Приперся, стоїш тут, як ні в чому не бувало? – сказала Олена, прочинивши двері після другого наполегливого дзвінка. – І хочеш сказати, що дванадцять років просто… ходив погуляти, а тепер  чекаєш, що я скажу: «Заходь, я все пробачу»? Віктор стояв ближче до сходів, згорбившись, ніби намагався поменшати. У руці – валіза, на … Читати далі

— Ми з дівчатами з сусідньої вулиці постійно дивувалися, чому ми так схожі між собою, наче рідні сестри, а наші бабусі мають абсолютно однакові імена та схожі риси… “Твоя бабуся й бабуся дівчат — це рідні сестри по батькові, бо наш прадід колись дав обом донькам одинакові імена”, — тихо розповіла мені мама через двадцять … Читати далі

— Зупинимося зараз на заправці, перекусимо й вип’ємо кави, а то дорога довга, — мовив літній водій із сивиною на скронях, хитро подивившись у дзеркало заднього огляду. Як тільки попутник вийшов із салону й відійшов до дверей магазину, чоловік спокійно виставив його сумку на асфальт, зачинив двері й натиснув на газ… “Моїй дочці десь стільки … Читати далі

— Тобі що, мало нашої великої трикімнатної оселі, що ти вирішила потайки купити собі житло на тринадцятому поверсі? Саме так, з образою і нерозумінням у голосі, запитала її старша донька, коли випадково довідалася про найбільшу родинну таємницю. А починалося все дуже буденно, з короткого телефонного дзвінка у похмурий четвер, коли за вікном сіявся дрібний осінній … Читати далі

— Вона повертається додому майже за північ після важкого робочого дня в салоні, мріючи лише про теплий вечерю, а на кухні бачить лише порожню пательню й задоволеного чоловіка… “Я собі посмажив одну котлету, а про тебе навіть не подумав”, — спокійно знизує він плечима. Чи дійсно звичайний шматок м’яса може стати останньою крапкою в п’ятирічному … Читати далі

«Ви влізли в чужу родину. У нас двоє дітей» – це Галина чула не один раз, а потім бумеранг повернувся. Галя стояла біля дзеркала, розглядаючи ледь помітні зморшки навколо очей. У свої тридцять вісім вона все ще виглядала чудово – струнка постать, доглянуте волосся, дорогий одяг. Та щось змінилося. Можливо, погляд став іншим. – Мамо, … Читати далі

«Тринадцять років шлюбу, а ти ведеш ніжне листування з колишньою коханою. І зустрічаєшся з нею» Віра завжди пишалася своєю інтуїцією. Ця особлива чутливість допомагала їй безпомилково вгадувати настрій чоловіка, помічати найменші зміни в поведінці оточуючих, передбачати події. Але зараз, дивлячись на екран ноутбука, вона не могла повірити, що пропустила такі очевидні знаки. «Дорога Лізо, щодня … Читати далі

— Вона стоїть на пероні, тримаючи в руках дві важкі сумки, і просто дивиться, як потяг повільно зникає в нічній темряві… Ти вкладаєш у людину роки турботи, підтримуєш кожен її крок, а в момент, коли чекаєш на елементарну вдячність, отримуєш лише байдужий погляд і тихе: “Ти сама так вирішила”. Чи можна склеїти стосунки, якщо тріщина … Читати далі