Романович

— Якщо ти зараз не навчишся терпіти мою маму, то нашого шлюбу просто не стане, — сказав Назар, навіть не підводячи очей від тарілки. Марʼяна тоді промовчала. Вона взагалі вміла мовчати так довго і так щиро, що всі навколо вважали її найщасливішою жінкою у світі. З боку все виглядало бездоганно. Звичайна родина, яка щодня ходить … Читати далі

— Приходить розуміння, що промахнувся на одну цифру у реквізитах, коли надсилав кошти через термінал… Телефонуємо в підтримку, а там спокійно відповідають: “Кошти вже зараховано, така картка існує, звертайтеся до власника”. Може, я живу в світі рожевих ілюзій, але як можна мати змогу повернути чужі гроші й просто відповісти банку: “Ні, не поверну”?! Осінній вечір … Читати далі

Вийшовши з вагона, Світлана озирнулася. Куди податися? –  Здаю кімнату, недорого, – раптом пролунав голос. Літня жінка з хусткою на голові ходила по перону з табличкою. Побачивши розгублену Світлану, підійшла до неї. –  Дівчино, житлом не цікавитеся? Брат мій недорого здає, десять хвилин ходу до моря. –  Назвіть адресу, поїду, подивлюся… – Записуй. І передай, … Читати далі

— Отже, твоя мама переїжджає до нас, бо свою житлову площу вона вже переписала на твою сестру? — Соломія сіла на краєчок дивана, уважно дивлячись на чоловіка. — Ну чого ти відразу так сприймаєш? — Андрій зітхнув і сів поруч. — Мар’яні зараз важко. У неї двоє дітей, вони постійно винаймають чужі кутки, переїжджають. Мама … Читати далі

Софія зібрала робочі папери у теку і підвелася з-за столу. П’ятниця видалася короткою, зміна закінчилася о другій, і в повітрі висіла та рідкісна, майже невагома свобода, якою зазвичай пахнуть вихідні дні. Проте настрій у неї був зовсім не святковий. Вона викликала таксі і поїхала до квартири, де ще зовсім недавно намагалася будувати спільне життя з … Читати далі

Ранок у приміському селищі під Львовом починався не з кави, а з гучного гуркоту старого паркана. Марія стояла посеред городу в гумових чоботях і сердито дивилася на межу. Там, занизько схилившись над кущами малини, сопів її сусід по дачі та колишній сусід по сходовому майданчику в місті Павло. – Павле, я ж просила не скидати … Читати далі

Дзвінок пролунав о дев’ятій вечора, коли Віра саме виходила з офісу. – Віро! – голос тітки Галі, сусідки, був схвильований, навіть зляканий. – Ти знаєш, що твоя мати будинок продає?! Віра завмерла на сходах, притиснула телефон до вуха. – Що? – Будинок! Ваш будинок! Оголошення біля магазину висить – “Продається”. І рієлтор приїжджав, все фотографував. … Читати далі

— Любове Василівно, я ваш старий сервіз склала в коробку і винесла в комору, бо він зовсім не пасує до нашої нової кухні! Світлана вимовила це так буденно, ніби просто викинула порожній пакет з-під молока, і продовжила ставити на відкриту полицю важкі керамічні горнятка з дурнуватими написами. Любов Василівна завмерла біля плити. Ті білі порцелянові … Читати далі

Ранковий туман повільно осідав на шибки старої хрущівки, у якій Марина тимчасово знайшла прихисток разом із двома синами. Вона сиділа на вузькій кухні батьківської оселі, стискаючи обома руками гарячу чашку з міцним чаєм. Це відчуття ошуканості було знайомим до найменшої дрібниці, ніби вона знову дивилася той самий фільм, фінал якого приносить лише розчарування та душевний … Читати далі

Коли перше розлучення остаточно розірвало моє молоде життя навпіл, моєму синові Артемчику щойно виповнилося дев’ять років. Тоді мені здавалося, що світ звузився до розмірів нашої крихітної однокімнатної квартири на четвертому поверсі старої хрущовки в невеликому містечку. Це житло було єдиним, що мені дісталося від покійної бабусі: облізлі паперові шпалери з бляклими волошками, старий скрипучий паркет, … Читати далі