Зайшов у свою двокімнатну квартиру. Добре, хоч квартира придбана до одруження, і дітей не було ні після першого, ні після другого шлюбу. Розслаблено сів на диван. Тут на телефоні заграла мелодія. Посміхнувся, глянувши на напис: — Привіт, мамо! Як здоров’я?— Нормально. Синку, ти, коли приїдеш? На Восьме березня приїжджав і то одразу поїхав, а зараз уже липень. Батькові по […]
Пластикова виделка стала останньою краплею в цьому чаюванні. Ніна несподівано заплакала. Вона поставила тарілку на кухонний стіл і, ховаючи очі, почала швидко збиратися. — Мені пора… я вже спізнююся. Спасибі всім. — Ніно, почекай, – схаменулася мати. Ніна завмерла в дверях. Вона чомусь подумала, що мати приготувала подарунок і хоче зараз його вручити. — Ніно, а ти гардероб міняти не будеш? Чобітки чорненькі з минулого року залишилися в тебе? Катьці взуття потрібне
— Це, Ніночко, від мене подарунок, – свекруха простягнула коробку і м’яко посміхнулася. Коробочка була невелика, загорнута в пакувальний папір, блискучий, червоний. Можна було подумати, що це книжка або блокнот невеликого формату в м’якій обкладинці, але за вагою така легка. Ніна згадала про подарунок уже наступного дня, коли чоловік і свекруха поїхали на роботу. Нічого […]
Чоловік з’явився з кухні, розгублений. — Що сталося? — Твоя дружина з глузду з’їхала! Виганяє нас! — Іра, припини, — попросив Олег. — Ми ж домовилися потерпіти. — Ти запропонував, — поправила дружина. — Я не погодилася.
Квиток на зворотний рейс Іра змінила в останній момент. Хотілося додому, до звичного укладу, до чоловіка. П’ять днів на морі освіжили, але тепер тягнуло до рідних стін. Вирішила зробити сюрприз — повернутися на добу раніше, нікому не кажучи. Автобус від аеропорту довіз до рідного району швидко. Липневий вечір дихав теплом, у повітрі висів запах липи […]
Коли восени Володимир захворів, усе змінилося. Сусіди зателефонували: – Андрію, приїжджайте. Ваш тато лежить, сам не встає. Андрій одразу ж поїхав. В хаті було прохолодно, на плиті пусто. Володимир лежав на ліжку, худий, згорблений. – Тату, – схилився син, – чого ж ти мовчав? – Та що… – махнув рукою старий. – Не хотів клопотів на вашу голову звалювати. Пройде, я встану. Але не встав. Після лікарні стало ясно: сам він у селі не впорається. Андрій знову почав вмовляти: – Поїхали до нас, там і лікарня ближче, і ми поруч. – Не хочу тягарем бути. У вас діти, робота… А я кому потрібен? І тоді слово взяла невістка Оксана
Коли не стало Марії, у хаті на краю села запанувала тиша. Володимир, її чоловік, залишився сам. Сусіди казали: – Тяжко йому буде без Марії, бо вона всюди встигала: і город, і хата, і кури, і корова. А він тримався. Вранці порав худобу, вдень виходив на подвір’я, щось майстрував, аби руки не були без діла. Сидіти […]
Сергій посварився з матірʼю і пішов на цвинтар провідати свого батька. Його не стало рік тому… Було тихо. Сергій дістав із кишені цукерки й поклав поряд з хрестом. – Як же ж мені тебе не вистачає, тату, – промовив він. – Навіть порадитися немає з ким. Мати тільки командує. Тату, тату, от би з тобою поговорити… Сергій ще трохи побув на кладовищі і пішов додому маленькою стежкою. – Сергію! – раптом гукнув його хтось. – Почекай! Сергій обернувся і застиг від несподіванки
Сергій посварився з матірʼю і пішов на цвинтар провідати свого батька. Його не стало рік тому… Було тихо. Сергій дістав із кишені цукерки й поклав поряд з хрестом. – Як же ж мені тебе не вистачає, тату, – промовив він. – Навіть порадитися немає з ким. Мати тільки командує. Тату, тату, от би з тобою […]
Шуро! Шурка! Стій! Не ходіть додому! – гукнула сусідка молоду жінку біля під’їзду. – Що трапилося, бабо Валю? – поцікавилася Олександра і міцніше стиснула ручку трирічного синочка. Її серце тьохнуло в грудях, передчуваючи недобре. – Там у вашій квартирі двоє…
– Шуро! Шурка! Стій! Не ходіть додому! – гукнула сусідка молоду жінку біля під’їзду. – Що трапилося, бабо Валю? – поцікавилася Олександра і міцніше стиснула ручку трирічного синочка. Її серце тьохнуло в грудях, передчуваючи недобре. – Там у вашій квартирі двоє… – зашепотіла Валентина Іванівна. – Давай убік відійдемо. Я коли шум почула на майданчику, […]
– Тьотя Надя, погоджуйся. Одружуйся з нами
Надя була вже на п’ятому місяці, як Микола заявив, що в нього інша. Зібрав речі та пішов. Жити у квартирі можна було ще п’ять днів, за наступний місяць нема чим платити. Микола завжди платив сам. Вони були не розписані та вимагати, щось від свого мешканця вона не наважилася. Вона б звичайно могла жити, але гроші […]
“– Ти зруйнувала нашу сім’ю і тепер чекаєш, що я буду в ясна з тобою цілуватися? Ти взагалі хто така? Ти мені навіть не мачуха, – зневажливо пирхнув Денис…
– Ти зруйнувала нашу сім’ю і тепер чекаєш, що я буду в ясна з тобою цілуватися? Ти взагалі хто така? Ти мені навіть не мачуха, – зневажливо пирхнув Денис. Марині захотілося покласти слухавку, настільки мерзенно і прикро їй стало. Але вона твердо вирішила, що мусить хоча б спробувати. Перервати дзвінок зараз, означало здатися. – Денисе, […]
“– Він не просто з іншою… Лара, він живе подвійним життям. У нього в іншому районі… друга родина. Жінка. І… син. Йому три роки
— Ти знову не ночував удома, Ігорю, — мій голос був спокійним, майже холодним. Але всередині все горіло, як від окропу. — Я… ну, ти ж знаєш, Ларо, у нас у клініці постійно якийсь завал. Пацієнт був екстрений. – Пацієнт? – Я посміхнулася. — Тільки чому твоя сорочка пахне жіночими парфумами, а в телефоні я […]
– І знову мій тато виявився неправий. Першого разу, коли сказав, що толкового лікаря з мене не вийде. А вдруге, що ти зробиш усе, щоб утримати мене біля себе
Коваленко на килим до головного. Олена здивовано подивилася на старшу медсестру. До Степанича? Степанич або Ігор Степанович був завідувачем їхнього відділення. Валентина похитала головою. – Олено, не знаю, що таке мало статися, щоб звичайну медсестру викликали до головного лікаря, але воно сталося. Що накоїла-то? – Я? У Олени стали такі круглі очі, що Валентина посміхнулася. […]