Автор Романович

— О боги! — Віка не могла повірити, що вийшла заміж за “маминого синочка”. Подружжя за п’ять років виплатило іпотеку і вирішило нарешті відвезти дитину на море. Але тут з’ясувалося, що Анні Василівні терміново потрібно поправити здоров’я в пансіонаті. — Я себе дуже погано почуваю, — зі своїм звичним трагічним виразом обличчя заявила вона. — А на море ви поїдете пізніше. Добре, дітки? — Ну вже ні, — відрізала Віка. — На вмираючу ви не схожі, Ганно Василівно, тож почекати доведеться вам.

— Як це квартиру ділити? — обурилася свекруха, здивовано дивлячись на ненависну невістку. На квартиру подружжя у неї були зовсім інші плани. — Ганно Василівно, я не знаю, що ви там собі вигадали, але запевняю вас — ви помиляєтеся, —… Продовжити читання →

– Їдеш все-таки? – мама стояла в дверях, демонстративно тримаючись за серце. – Ну що ж… їдь. Тільки якщо щось трапиться – не звинувачуй себе потім

– У сенсі, ти їдеш у санаторій?! – голос Людмили Аркадіївни тремтів від обурення.– А хто буде зі мною в лікарню ходити? Хто суп варитиме, таблетки розкладатиме?! Ти взагалі подумала, перш ніж ось це ось усе затівати?! Літня жінка стояла… Продовжити читання →

Стільки років приїжджаєте з порожніми руками. Я готую, купую, прибираю, а ви їсте і забираєте залишки додому. Тобі здається, це нормально

– Твої друзі їдять і відпочивають за наш рахунок, – дорікнула Валентина чоловікові. – Самі навіть пачки печива не привезуть! – А що такого? – не зрозумів Юрій. – Ми ж майже сім’я! – От і обслуговуй свою сім’ю сам!***У… Продовжити читання →

– А чому б нам не продати дачу? На перший внесок вистачить! – Незворушно заявив син. Добре, що Лариса сиділа в цей момент. Це вже не було проханням. Це була відкрита вимога

– Ти мене черствою називаєш? Мене? Це ти спочатку забув про засоби захисту, потім про всі пристойності, а тепер її з пузом до мене в будинок притягнув і вимагаєш більшу кімнатку! Як тобі ситуація, га, синку? Лариса говорила грубо, але… Продовжити читання →

– Стояти! Дитина твоя, ти батько, а я ніхто! Я допомагати тобі не буду! Даю тобі три дні, у тебе є квартира, збирай речі та геть звідси…

Ірина прокинулася рано, але чоловіка вже не було, тільки двері грюкнули. У неї сьогодні вихідний – день народження. Дивно, але чоловік утік і навіть не привітав. Напевно, щось термінове. Крізь сон Іра чула, як чоловікові надійшло повідомлення, потім ще одне… Продовжити читання →

Стефанія повернулась у село тихо, без гучних зустрічей. Після двадцяти п’яти років праці в Італії їй хотілося лише одного – спокою. Колись вона поїхала, щоб поставити дітей на ноги. Двоє – Наталка і Юрко – давно вже в місті. Хати не продали, але й не приїздять. У мами – старість, а в них – робота, діти, кредити. Сусіди зустрічали її по-різному. Хтось тішився, що вернулась. Хтось заздрив – бо, мовляв, “та в Італії грошей накосила”. А хтось просто обертався з цікавістю: як виглядає та, що пів життя десь за морями. Але найбільше Стефанію здивував кум Василь

Стефанія повернулась у село тихо, без гучних зустрічей. Після двадцяти п’яти років праці в Італії їй хотілося лише одного – спокою. Колись вона поїхала, щоб поставити дітей на ноги. Двоє – Наталка і Юрко – давно вже в місті. Хати… Продовжити читання →

— П’ять хвилин уже вдома, чому вечеря не на столі?!

— П’ять хвилин уже вдома, чому вечеря не на столі?! — закричав Рінат. Маша стрималась, розтягнула губи в усмішці й спокійно промовила: — Любий, я не хотіла, щоб охололо! — Підігрієш, якщо що! — фиркнув Рінат. — Дружина ти чи… Продовжити читання →

-Мамо, мамо, я знала, що ти прийдеш!

У будинку малюка їй дали чудове імʼя Лія. Маленьких дітей з будинку малюка охоче забирають у сімʼї, а її ніхто не забрав. Вона була чудовим, блакитнооким створінням, без уроджених патологій, але не пощастило. Не всім і не завжди щастить у… Продовжити читання →

Мама була проти…

– Мама проти! Антоне, ти розумієш? Мати проти! – Зі сльозами в голосі говорила молоденька дівчина своєму коханому. – Моя мама теж проти, – чомусь весело відповів її співрозмовник. – Зустрінемось? – одночасно запитали вони одне одного і засміялися. Вже… Продовжити читання →

— Знаєш, я взагалі-то подарувала тобі двійнят. І за наше сімейне життя набрала всього сім кілограмів, і то після появи дітей! А ти вже на п’ятнадцять кілограмів “підріс”, м’яко кажучи. Тож не тобі мене вичитувати! — Я мужик, мені можна!…

— Я тобі що казав?! Де ти так довго була? — чоловік зустрів Тоню в передпокої, схрестивши руки на грудях, коли вона увійшла в квартиру. Вона тримала дві великі сумки з продуктами. Втомилася настільки, що ледь ноги волочила. Чоловік розлютився,… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑