Романович

— Котлети знову сухуваті, — кинув Богдан, проткнувши виделкою рум’яний бік і відсунувши тарілку. Він не дивився на дружину, його погляд був спрямований в екран телефону, де якісь чоловіки у спецівках тягли величезну металеву балку. Олена не підвела голови. Вона методично підчіплювала виделкою зернятка гречки, відправляючи їх до рота з вивіреною регулярністю. На кухні пахло … Читати далі

Чоловік забув привітати маму з ювілеєм і звинуватив мене. Свекруха при всіх висловилася, але я поставила її на місце. Дзвін кришталевого келиха, по якому Анна Петрівна витончено постукала десертною ложечкою, видався Людмилі оглушливим. Розмови за великим святковим столом миттєво стихли. Гості — численні родичі, друзі родини — звернули шанобливі погляди на винуватицю урочистості. Анна Петрівна, … Читати далі

Вранці чоловік поїхав на роботу, але за годину несподівано повернувся. Він улетів у квартиру, кинув сумку на підлогу і побіг у вітальню. Відірвавшись від годування Іванка, я повернула голову і витріщилася на порожній передпокій. – Ти щось забув? – вслухаюся в звуки, схожі на гупання ящиків комода. – Галька попросила грошей у борг! – Відповів … Читати далі

Дарина штовхнула двері квартири плечем, тримаючи в руках сумку з ноутбуком і пакет із продуктами. Жовтневий вечір видався вогким, і дорогою додому дощ встиг промочити її пальто наскрізь. Знявши взуття в передпокої, жінка прислухалася до звуків, що лунали з кухні. Телевізор працював на повну гучність, транслюючи чергову передачу про економіку. Чоловік сидів за столом, розклавши … Читати далі

Нічні вогні великого міста розмивалися крізь бічне скло службового автомобіля, перетворюючись на тонкі золотисті смуги. Олена дивилася на ці відблиски, але думками була далеко за межами просторого салону. Поруч сидів Сергій, її законний чоловік, опора та партнер протягом майже двох десятиліть. Він уважно стежив за дорогою, тримаючи одну руку на кермі, а іншою звично торкаючись … Читати далі

Осінній ранок видався напрочуд похмурим, а на душі у Катерини було ще холодніше, ніж за вікном. Вона повільно обвела поглядом їхню нову оселю, за яку так довго боролася і в яку вклала кожну вільну копійку. Новенькі світлі стіни, свіжий запах дерев’яних полиць і затишний диван мали б дарувати спокій, проте щодня цей простір ставав полем … Читати далі

— Марин, я тут із Льонькою бачився… — голос Сергія, який зайшов до кухні, був навмисно бадьорим, але ця бадьорість мала присмак задавненої провини. Він стягнув куртку і повісив її на спинку стільця, порушуючи заведений Мариною порядок. Марина не обернулася. Вона продовжувала різати цибулю на обробній дошці — методично, точно, з ледь чутним, відточеним стукотом … Читати далі

– Ти ж не викинеш рідну матір з дітьми на вулицю? Ми вже біля магазину, спускаємося до вашої хвіртки. Зустрічай! Надія завмерла посеред коридору з ганчіркою в руках. У слухавці чувся бадьорий, нетерплячий голос свекрухи, Марії Василівни. Позаду неї лунав дитячий галас, шурхіт важких торб і гуркіт приміського автобуса, який щойно рушив далі по трасі. … Читати далі

– Твоя сестра зовсім знахабніла! – Заявив Ігор. – Я стільки для неї зробив, а  вона ще й умови мені ставить! Почувши слова чоловіка, Ольга здивовано підійняла брови. – А не ти знахабнів? Ще недавно він був упевнений, що Лєра сама має бути вдячна йому за можливість, яку він їй надав. Тепер вона раптом зажадала … Читати далі

Коли на старенькому вокзалі в Римі ми вийшли з вагона, розпечене південне повітря вдарило в обличчя густим запахом еспресо, сухої трави та розігрітого каменю. Мені здавалося, що попереду нас чекає незабутнє літо. Позаду залишився важкий навчальний рік, нескінченні перевірки зошитів, міська метушня та втома. Попереду відкривався довгий відпочинок у просторому будинку моєї рідної сестри Світлани. … Читати далі