Романович – Твоя сестра зовсім знахабніла! – Заявив Ігор. – Я стільки для неї зробив, а вона ще й умови мені ставить! Почувши слова чоловіка, Ольга здивовано підійняла брови. – А не ти знахабнів? Ще недавно він був упевнений, що Лєра сама має бути вдячна йому за можливість, яку він їй надав. Тепер вона раптом зажадала … Читати далі
Коли на старенькому вокзалі в Римі ми вийшли з вагона, розпечене південне повітря вдарило в обличчя густим запахом еспресо, сухої трави та розігрітого каменю. Мені здавалося, що попереду нас чекає незабутнє літо. Позаду залишився важкий навчальний рік, нескінченні перевірки зошитів, міська метушня та втома. Попереду відкривався довгий відпочинок у просторому будинку моєї рідної сестри Світлани. … Читати далі
— Що? — я не повірила своїм вухам. — Андрію, ти серйозно? Мої батьки збирали на цю квартиру роками, щоб у нас було своє житло! — Олена до нас із Харкова переїжджає, їй ніде жити, — чоловік навіть не дивився на мене, гортаючи щось у телефоні. — А ми молоді, впораємося. Не хочу, щоб казали, … Читати далі
Анжела вела бізнес уже сьомий рік — невеликий салон краси в центрі міста. Двоє майстрів, купа постійних клієнток, стабільний дохід. Вона ніколи не скаржилася на гроші, але й не виставляла своє благополуччя напоказ. Просто жила нормально: трикімнатна квартира в новому будинку, гарний ремонт, меблі без пафосу, але якісні. Усе власними руками заробила, жодних подарунків від … Читати далі
Оксана прокинулася від грюкання вхідних дверей. Андрій пішов на роботу, навіть не попрощавшись. Вона подивилася на годинник — пів на сьому ранку. За вікном накрапав осінній дощ, сірі хмари нависали над містом, немов тиснули на дахи будинків. Останні місяці життя в їхній квартирі нагадувало замерзле болото. Розмови звелися до мінімуму, вечорами Андрій повертався пізно, їв … Читати далі
— Навіщо нам та стара дача, якщо моїй сестрі зараз набагато важче? Я вирішив переписати ділянку на неї, — буденно сказав чоловік, навіть не підводячи очей від тарілки. Він сидів навпроти, спокійно допивав чай і говорив про це так просто, ніби йшлося про старий непотрібний стілець, а не про місце, де минуло все моє свідоме … Читати далі
Осінь того року в селі видалася золотою, сухою і прекрасною. Вранці трава сивіла від перших приморозків, а вдень сонце пригрівало так лагідно, ніби вибачалося за швидку зиму. Повітря пахло димом від спаленого бадилля, антонівськими яблуками й солодким медовим сухим листям. У літній кухні Ганни Павлівни топилася стара чавунна плита. На ній тихо булькотів величезний десятилітровий … Читати далі
– Регіно, нам треба зареєструвати до себе бабусю. Тимчасово. Поки Ліза не продасть квартиру і не купить нову. – У Лізи є квартира? – Ні. ‐ Перш ніж щось продати, треба щось купити. Як у “Простоквашино”: – Щоб продати щось непотрібне, треба спочатку купити щось непотрібне, а в неї грошей немає. – Регіно, просто вислухай … Читати далі
— Мамо, я все одно знайду свого справжнього батька, навіть якщо ти будеш проти, — сказала я тоді, дивлячись їй просто у вічі. Мама лише важко зітхнула й опустила очі, а вітчим у сусідній кімнаті вдав, ніби нічого не почув, і просто тихенько перемкнув телевізор на інший канал. Скільки себе пам’ятаю, позаочі мого вітчима часто … Читати далі
— Я не буду їсти вашу пасту з морепродуктами, вона несмачна! — на весь парк голосно плакав малий хлопчик років чотирьох, якого мати тягнула за руку. Я йшла поруч і просто застигла від подиву: оце так дитячі вибаганки пішли нині! Теплий літній надвечір огортав міські вулиці затишним золотолистим світлом. Накрапав спокійний прохолодний вітерець, перемішуючи пахощі … Читати далі