Романович 
— Ой, я б так не змогла. Людина, наче овоч робиться. Зійти з розуму можна з лежачими хворими! Здавати їх треба у спеціальні місця! І не дивись на мене так! Тварин геть присипляють. І нічого. А ми всі такі гуманні. Ще в якійсь країні людей похилого віку на гору забирають, далеко і там залишають. А … Читати далі
– Мамо, а давай ти спробуєш на свою пенсію жити?! – Голос Лариси звучав різко і голосно, перекриваючи шум киплячого чайника. Ніна Сергіївна обернулася, тримаючи в руках ополоник, немов готова захищатися не лише словами. Її обличчя виразило суміш подиву та образи. – Мати з дочкою – як серце з душею. Якщо одне болить, інше не … Читати далі
– Мамо, відкрий! Це я! Агата Володимирівна відклала книгу та підвелася з дивана. За дверима лунали приглушені голоси та шарудіння. Вона глянула в вічко: на майданчику переступала з ноги на ногу Поліна, а поряд маячила незнайома чоловіча постать. – Поліна? – Агата відчинила двері. – Ти чого без попередження? Дочка протиснулася до коридору, тягнучи за … Читати далі
Ксенія вже спала, коли пролунав дзвінок телефону. Крізь сон промайнула думка: “Хто ж це серед ночі?”, а потім хвилювання: “чи не сталося щось у батьків”. Але в слухавці почувся голос Рити: – Ксюха, це я… Уявляєш, ми знову посварилися з Валерою. І я пішла від нього. – Слухай, а ти знаєш котра зараз година? – … Читати далі
Дмитро звик після кожної наради перевіряти телефон і відповідати на повідомлення дружини. Під час планерки він завжди ставив телефон у режим польоту, знаючи, що саме в цей час в Алли напевно з’явиться маса запитань і пропозицій. Як завжди невчасно. Така вже в неї була натура невгамовна. Дмитра це не дратувало, навпаки, навіженість дружини та її … Читати далі
— Доброго дня, тут Олексій живе?— Так… А ви з якого питання?— Ви його мама?— Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли?— Він зараз у лікарні, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть – не належить. Тільки родичам. – верхня губа незнайомки затремтіла. – Можна мені увійти. — Ну проходь. Не розумію, а … Читати далі
– Синочок, вареники остигають… – голос матері в слухавці тремтів, як осінній лист на вітрі. – Я з ранку наліпила, з вишнею, як ти в дитинстві любив. Я думала, може приїдете з Наталкою сьогодні. Пам’ятаєш, як ми з тобою на табуретці сиділи, я тобі тісто давала, а ти… – Мамо! – Ігор закотив очі, й … Читати далі
Добре пам’ятаю той день, п’ятнадцять років тому. Я стояла перед мамою, як завинивша школярка, смикаючи в руках край своєї блузки. Мама неквапливо відломила шматочок тістечка, запила його чаєм, і нарешті промовила: – Я тобі кажу востаннє: не роби, як остання недолуга! У тебе багато перспектив, все життя попереду, а ти хочеш зв’язати себе по руках … Читати далі
Ігор увірвався на кухню, сповнений гніву, приголомшивши Наталю своїм звинуваченням у брехні. Вона, завмираючи від страху, спробувала зрозуміти, що могло привести сина до такого стану. Невже вся правда про його батька нарешті розкрилася? – Як ти могла? – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя тим часом смажила сирники. Крик сина застав … Читати далі
– Відпустиш мене на тиждень до мами в село? – запитала Інга чоловіка. Артем насупився. – А робота як же? – запитав він. – Щодо роботи не хвилюйся. Якщо ти не проти, то на тиждень мене відпустять. – А як же діти? З ким вони будуть? Зі мною, чи що? Хочеш двох дітей на мене … Читати далі