Романович

— Мамо, невже ти справді виставиш батька на вулицю просто тому, що він колись оступився? — Сину, він не оступився. Він зібрав речі, забрав усе до останньої виделки й пішов будувати нове щастя. — Але ж він тяжко занедужав! Йому потрібен догляд, йому потрібна рідна душа! Ти ж тридцять років із ним прожила, хіба це … Читати далі

— Я думала, що він просто щоранку ставить мені звичайні запитання про сніданок, а виявилося, що він тижнями вев власні кулінарні дослідження, аби знайти ідеальну консистенцію звареного яйця саме для мене! Коли я побачила його блокнот із точними таймінгами та рецептом “ідеального сніданку для Мілени”, у мене в голові промайнула лише одна думка: здається, час … Читати далі

– Ігорю, давай цю відпустку проведемо втрьох: ти, я та Настя? – Юлія запитливо подивилася на свого чоловіка. – Поїдемо кудись, орендуємо будиночок, або квартиру? А може взагалі путівку взяти в санаторій чи базу відпочинку? – Ууууу, розмріялася! – посміхнувся чоловік. – У нас коли відпустка? Наприкінці серпня! На дачі якраз дозріває врожай, треба все … Читати далі

— Замість того щоб спробувати пояснити листування з іншою дівчиною, він щиро заявив мені: “Це не я винен у тому, що ми зараз посварилися, а ти, бо не мала права заглядати в мій телефон!”. Дивовижна логіка: винним виявляється не той, хто переступив межу довіри, а той, хто про це дізнався! Аліна сиділа на просторому балконному … Читати далі

Ганна Петрівна звикла до того, що її життя має колір сірого лінолеуму і запах дешевого мийного засобу. Їй було п’ятдесят вісім, але дзеркало у вузькому коридорі її хрущовки щоранку безжально брехало, додаючи щонайменше десяток років. Глибокі зморшки, наче русла пересохлих річок, поорали її обличчя, а руки… О, ці руки. Потріскана шкіра, знівечені артритом суглоби, в’їдливий … Читати далі

Пам’ять Соломії дбайливо зберігала перші сім років її життя так, ніби це були кадри зі старого теплого фільму. У тій стрічці тато, Богдан, повертався з роботи завжди з повними кишенями дрібних дитячих радощів. Він міг годинами носити доньку на плечах, кружляти її до запаморочення у вітальні просторої квартири і з обожнюванням дивитися на дружину, Тетяну. … Читати далі

— Я не мав зустрічатися з іншою. Але в чоловіків можуть бути свої слабкості, — пояснив чоловік дружині. Вечір п’ятниці видався незвично тихим. Олена затрималася на роботі довше звичайного, розбираючи квартальні звіти. Останнім часом вона дедалі частіше залишалася до пізньої ночі в офісі — робота стала єдиним місцем, де вона почувалася по-справжньому потрібною. Дивне відчуття … Читати далі

– З чим прийшла, з тим і підеш! – пирхнув Євген у відповідь на пропозицію Ольги розлучитися. – Добре! – Знизала плечима Ольга, продовжуючи замішувати тісто на пиріг. – Ти ж чудово знаєш, що зі мною поділ спільно нажитого майна не прокотить! Квартиру мені подарували батьки, дача та гараж записані на батька, машина теж не … Читати далі

— То що, зупинимося на тому італійському, з верандою? — Аня ліниво провела пальцем по екрану ноутбука, прокручуючи фотографії залитого сонцем залу. — Як на мене, ідеально. Батьки, Катя з Ігорем, і ми. Шестеро людей. Затишно, без пафосу, як ми й хотіли. Вона говорила це з легкою, майже муркотливою інтонацією, повною впевненості в їхньому спільному, … Читати далі

Ранок у передмісті Болоньї підкрадався тихо й урочисто. Перші промені сонця ковзали черепичними дахами старовинних вілл, чіплялися за верхівки темних струнких піній і лягали на теракотову підлогу просторої кухні. Повітря було насичене густим запахом свіжозмеленої кави, підсушеного на спеці розмарину та вологої бруківки. Для заможних італійців чи випадкових туристів це був аромат спокою, безтурботності й … Читати далі