Романович

“Суд закінчився. Квартира твоя. Ключі забереш завтра.” Ольга Сергіївна перечитала повідомлення вп’яте. У горлі пересохло, а пальці, що тримали телефон, помітно тремтіли. П’ять років боротьби, безсонних ночей, та нескінченних розмов з адвокатами, вмістилися в ці сухі рядки. – Що, мамо, знову у своєму телефоні? – Олексій поставив перед нею кухоль з чаєм. – Новини якісь? … Читати далі

— Ніна Аркадіївна, — стримано сказала Марина. — Ви забули розплатитися. — Та що ти, — посміхнулася та. — Ми ж свої! Ти ж не думаєш гроші з рідних брати?… …Марина завжди мала пробивний характер. Навіть коли вони з Вадимом почали зустрічатися, саме вона була ініціатором весілля. Вона знала, чого хоче від життя — і … Читати далі

– Ну… і коли ти мені збиралася все розповісти? – син з ненавистю в очах дивився на ошелешену Наталку. – Гліб, синочку, ти що? Що сталося? – Я все знаю… мама. Останнє слово хлопчик виплюнув в обличчя матері. – Ну розкажи мені, я теж хочу знати, – спробувала перевести в жарт Наталка і підійшла обійняти … Читати далі

Увійшовши до квартири, Дарина завмерла на місці. Вона вважала, що чоловік зустріне її після тривалого відрядження, але в передпокої нікого не було. — Максим? Ти вдома? — У темряві Дарина потягнулася до вимикача, але раптом хтось доторкнувся до її руки. — Не потрібно, не вмикай світло, — почувся голос чоловіка. — Ой, ти мене налякав! … Читати далі

Анна ніколи не довіряла своєму чоловікові. Тому їй доводилося розраховувати тільки на себе. Так вже склалося в їхньому сімейному житті. Чоловік Віктор був гарний, як маків цвіт. А ще він завжди був душею будь-якої компанії. Напої вживав помірно, не палив, на футбол-риболовлю-полювання не рвався. Словом, принц — хоч у палац. Саме завдяки всім цим позитивним … Читати далі

Кришталь весело дзвенів, гості посміхалися, а Марія не могла відвести очей від чоловіка. Дмитро, тепер уже офіційно її чоловік, сяяв від щастя. Весілля вдалося на славу — затишний ресторан, прикрашений живими квітами, улюблені люди навколо, і головне — вони разом, незважаючи ні на що. — За молодих! — вкотре проголосив тамада, і гості дружно підняли … Читати далі

Коли ключ повернувся в замку, його серце мало не вискочило з грудей, душа помчала їй назустріч. – Скільки можна косячити?! У тебе й помилки якісь дурні! Ну от! Що це! – Аліса Едуардівна тицьнула у місячний звіт довгим манікюром так, що мало не зламала нарощену красу. – Іди! Переробляй! І, взагалі – не справляєшся – … Читати далі

– Мені непросто про це говорити, – голос свекра був твердим. – Я дізнався, що ви чекаєте на другу дитину… І я думаю, що це не розумно! Тиждень тому Артем повідомив батька про майбутнє поповнення. Лариса здогадувалась, що той буде обурений, або почне дорікати грошима, але таких слів не чекала. – А що тут не … Читати далі

– Мамо, ти серйозно? Як, взагалі, ти могла про таке подумати? Як я можу вийти заміж за чоловіка Лілі? – я не вірила своїм вухам. – Саме так, доню. Це найкращий вихід для всіх нас, – тихо сказала мама, і я не відчула жодного сумніву в її голосі. Ми сиділи на кухні, напружені й виснажені. … Читати далі

Спустився вечір, і миттю потемніло, як це буває восени. Тремтять гілки від вітру, світяться вікна сільських будинків, іноді згасаючи, або спалахуючи знову. У такий час вулиця стає безлюдною, хіба що в центрі молодь під баян та гітару веселиться. – Засиділася я в тебе, Людо, – Галя поглядає у вікно, – вже стемніло, піду, як там … Читати далі