— Мамо! Мааамо! Я тата бачив! У кафе сидів! — Сашко влетів у квартиру, грюкнув дверима і, не знімаючи взуття, застрибав по коридору. Марина саме витягувала пиріг із духовки — яблучний, з корицею, той самий, що найбільше любив Сашко. Від жару запітніли окуляри, і вона не одразу зрозуміла, що сказав син. — Де саме ти […]
— Авжеж упораємось, — кинула я з легкою самовпевненістю, оглядаючи нову сусідку, що застигла на порозі в застібнутому до горла пальті. Нервовим рухом вона заправила вибиту пасму в тугий пучок. Між брів — глибока зморшка тривоги, тонкі губи напружені. Поруч — донька. Крихітна, бліда, з величезними очима, в яких жила якась давня втома, зовсім недоречна […]
— Ти чого так рано? — голос чоловіка прозвучав з надривом, ніби його застали зненацька. Олена повільно провернула ключ у замку, вслухаючись у клацання, що завжди означало початок чогось нового. Вона ступила до передпокою, мружачись від різкого світла люстри. Перше, що впало в око — червоні човники на шпильках, необережно кинуті біля порогу. Серце стиснулося: […]
Ніна Петрівна стояла посеред новенької однокімнатної квартири й намагалася зрозуміти, куди зникли останні тридцять років її життя. Здавалося, лише вчора вони з Віктором переїхали у простору трикімнатну квартиру, а тепер від тієї щасливої епохи залишилися тільки фотографії в альбомі та ваза, подарована на срібне весілля. — Мамо, ну як тобі? Затишно, правда ж? — крутився […]
Аня квапилася. Ранок був метушливий, як завжди. Чоловік пішов на роботу трохи раніше, діти ще спали, а вона, не допивши каву, металася квартирою, збираючись у справи. У голові крутилася звична круговерть: забрати посилку з пункту видачі, заїхати в аптеку по краплі для молодшого, не забути про бухгалтерію, купити хліба. Сумку схопила з вішалки майже машинально. […]
— Світлано, ви вдома?! — голос пролунав за дверима з такою наполегливістю, ніби зараз її виб’ють. — Господи… — прошепотіла Світлана і повільно підійшла до вічка. На сходовому майданчику стояла вона. Людмила Олексіївна. Свекруха. З валізою на коліщатках, у демісезонному пальті й з тим самим виразом обличчя, де очікування зустрічі змішувалося з впевненою претензією на […]
— Мамо, не хвилюйся так. Зі мною все буде добре! — заспокоювала Зою Романівну дочка Юля, збираючись до пологового. — Ой, щось мені серце підказує, що щось трапиться, — пробурмотіла Зоя. — Дай Боже, щоб ти щасливо народила. Сорокарічну жінку повезли в пологовий будинок, а її мати залишилася вдома, збираючи для онука речі. Вже все […]
— Ах, Анна Олексіївна… Концерт у Будинку культури, так-так, ви ж просили нагадати, — пропела Лена, глянувши на годинник. — Встигаєте, якраз! Секретарка знала, що якщо Анна Олексіївна поїхала на цвинтар, все з голови вилітає. Вона дзвонила, попереджала, стежила, як друга мати, а інколи навіть більше, бо у Лени власної мами не було. Так вони […]
– Вітаю тебе, Іринко, з п’ятдесятиріччям і бажаю аби тобі й надалі так щастило в житті, як до тепер, бо Бог тобі дав доброго чоловіка і свекрів, добрих дітей. Тому дякуй Богу і молися Йому. Вітаю! Ні, я й до того чула від неї фрази, як мені все легко в житті дається, але так мене […]
Варвара Криводанова, зайшовши до сільського магазину, почула краєм вуха розмову жінок: «Дівчата повинні змолоду берегти свою репутацію. Особливо сільські». Вона уповільнила крок, скривила губи і підійшла до вітрини з ковбасами. Жінки, що розмовляли з продавчинею, одразу замовкли і почали розходитися. Іра Циганова, проходячи повз Варвару, зітхнула і з презирством підняла брови. Варвара дочекалася, поки всі підуть, і підійшла […]