Романович

Осінній ранок видався напрочуд похмурим, коли Любов Андріївна вперше відчула, що її простора трикімнатна оселя більше не належить їй сповна. Це помешкання дісталося їй важкою працею, кожну деталь інтер’єру вона підбирала сама, дбайливо оберігаючи затишок. Коли її син Тарас одружився з Христиною, жінка власноруч запропонувала молодятам пожити разом. Їй здавалося це благородним вчинком, адже збирати … Читати далі

Лідія сиділа біля вікна, притиснувши до грудей сумку з грубої штучної шкіри. У сумці лежали документи, флакон парфумів з ароматом бергамоту — подарунок синьйори Елеонори на минуле Різдво — і пухкий, перемотаний синьою банківською гумкою блокнот. Сторінки того блокнота були списані дрібним, розгонистим почерком, схожим на кардіограму: дати, суми, курси валют, прізвища водіїв передач. «12 … Читати далі

Ранковий туман над городами ще не встиг осісти на суху стерню, коли Марія вийшла за ворота з двома оцинкованими відрами та новенькою сапою. Вона налаштувалася на довгий, важкий день, повний пилу, болю в попереку й монотонної праці. Звечора було домовлено: копати картоплю разом, ділити порівну, мішок туди, мішок сюди, дрібну на корм птиці, а велику … Читати далі

— Роззуйтеся на порозі і не грюкайте дверима, бо малий тільки заснув, — сказала мені незнайома молода жінка, витираючи стіл моїм рушником у моїй же власній хаті. Я стояла в коридорі з ящиком помідорної розсади в руках. Земля з крайнього стаканчика трохи просипалася мені на черевики. Я мовчала, бо перші кілька секунд просто намагалася зрозуміти, … Читати далі

Ніч видалася довгою, важкою і тривожною. Олена переверталася з боку на бік, рахувала хвилини на електронному годиннику, але сон уперто не йшов. Щойно втома взяла своє і вона нарешті провалилася в тонку напівдрімоту, чиясь холодна маленька рука обережно торкнулася її плеча. Олена розплющила очі. Поруч стояла п’ятирічна Поліна. Дівчинка тримала плюшевого зайця і дивилася великими … Читати далі

— Куди преш?! — гукнула жінка з переднього ряду й показово вчепилася в поручень автобуса двома руками. Люди за її спиною заметушилися. Хтось відвів очі в бік запотілого вікна, хтось почав демонстративно зітхати й дивитися на екран дешевого смартфона, удаючи велику зайнятість. Ніхто не хотів неприємностей у понеділок о шостій ранку. Тетяна стояла на нижній … Читати далі

— Ти навіщо приїхала на день раніше, ми ж домовлялися на завтра? — замість привітання чи бодай букета квітів почув я від власного чоловіка, коли відчинила двері квартири зі сповитою крихіткою на руках. Він стояв у передпокої в самих домашніх штанях, розгублений, з мокрим волоссям після душу. А з нашої спальні саме виходила моя рідна … Читати далі

Ольга стояла біля плити, помішуючи суп, коли Андрій повернувся з роботи. Вона не побігла зустрічати чоловіка. Просто слухала, як за спиною він знімає черевики, вішає куртку, проходить на кухню. Оля обернулася. Думала, що Андрій традиційно цмокне її в щоку, скаже щось про роботу, про те, як минув день, але чоловік мовчав. – Щось сталося? – … Читати далі

– Може, тобі ще ключі від квартири дати, щоб ти будь-якої миті могла зайти і перевірити мене? – обурилася Даша на зовицю. Даша зупинилася перед вхідними дверима, машинально обмацуючи кишені. Зв’язки ключів не було в жодній з них. Останнім часом таке траплялося дедалі частіше – вона губила речі, забувала важливі деталі, наче її розум був … Читати далі

— У цій хаті господинею буду я, і все стоятиме так, як я вирішила, — спокійно сказала Надія і забрала з рук свекрухи кавник. Галина Степанівна аж рота відкрила від подиву. Вона стояла посеред маленької орендованої кухні й тримала руки перед собою так, ніби в неї щойно відібрали найдорожче. — Яка ж це хата, Надю? … Читати далі