Романович

 – Знову сусідське кошеня заплуталося, – подумала Тетяна і пішла визволяти малюка з кущів аґрусу, як робила не раз. Але це було не кошеня, Тетяна зрозуміла відразу, коли смикнула за ганчірочку, що стирчала… Під ранок Тетяні наснився дивний сон: ніби син її, Альошка, стоїть на ґанку і стукає у двері. Вона схаменулась, різко схопилася і, … Читати далі

– То що, коли мені речі збирати? – Які речі, ти про що?! – сплеснув руками Олексій. – Нікуди я тебе не збираюся виставляти! Живи тут, як жила і вибач мені… – За що?! – здивувалася жінка. – За те, що раніше не називав тебе мамою… – Відсутні у класі є? – Ніна Іванівна робила … Читати далі

 — Я не поїду туди з дешевою свининою замість нормального м’яса. Я не збираюсь червоніти перед твоїми родичами. — А я не хочу брати ще один кредит, щоб годувати всю мою рідню делікатесами! Антоніна здригнулася, коли телефон завібрував на кухонному столі. Ім’я «Людмила Петрівна» на екрані змусило її нервово поправити комір домашньої блузки, ніби свекруха … Читати далі

“– Ні, я все скажу! Нехай твої подруги знають, яка ти марнотратка! Олексій працює в не людських умовах, терпить холод і тяжкість, щоб утримувати сім’ю. А ти що робиш? Купуєш  ікру по п’ятсот гривень за банку і влаштовуєш тут банкети! – Репетувала свекруха Людмила жила в будинку навпроти молодої родини сина і вважала своїм обов’язком придивлятися за … Читати далі

“– Ти Барсика мого до себе забирай. Я на той світ зібралася. Чекають на мене. – сказала Іванівна сусідці. – Вони давно вже чекають. Ще як ти в палаті лежала, як сина не стало. Не дочекаються. – Знаю я. Не вони. Чоловік чекає Іванівна жила одна вже понад двадцять років. Чоловіка давно не стало. Слідом … Читати далі

“– Гості дорогі, ви сьогодні їдете чи завтра з ранку? – Прямо запитала Наталя Чоловік Наталії та майже вся його численна рідня родом із села Підліски. Молодь, звісно, здебільшого роз’їхалася, а старше покоління залишилося. Взимку в селі будинків із десяток житлових, а влітку й дітей, і онуків до старих присилають, і самі відпочити приїжджають, ліси … Читати далі

“— Ти риєшся в моїх повідомленнях? — голос задзвенів сталлю. — Ні, я… просто побачила сповіщення, — Ганна відчула жар на щоках. — Хто така В.? Сергій ковзнув по ній поглядом, знімаючи взуття в передпокої. — Нараду скасували, — кинув він, проходячи повз. Його кроки розчинилися в глибині квартири. Ганна відклала книжку. Нарада? О дев’ятій … Читати далі

– Ти ж писала, що випишуть у понеділок…- Перелякано мимрив чоловік – Ти ж писала, що випишуть у понеділок… Марина повільно обернулася до чоловіка. За його спиною у дверях ванної стояла молода брюнетка в її халаті, з мокрим волоссям і розгубленим обличчям. Жінка швидко ковзнула у спальню. – Одягайся, – холодно сказала Марина Володимиру, який … Читати далі

“— Цю рибу я хотіла подати на  стіл, до нас завтра друзі прийдуть, — відповіла Віра. — Ну це ж для дітей, тобі шкода, чи що? Терпець Віри добігав кінця — візити родичів продовжували випробовувати її нервову систему, яка от-от готова була здатись під їхнім натиском. «Пора з цим закінчувати», — твердо вирішила вона. На вулиці … Читати далі

 “– Щелепу свою не забудь! В санаторій він поїде, герой! – Ревнувала дружина Васю Тиждень кухня гуділа. Василеві Дудкіну дали путівку в санаторій, і не кудись, а на море. – Васю, як же ти один без мене?.. – заголосила худа дружина Світлана, обірвавши на півслові почате бурчання. – Світлано, це чому я один? – здивовано … Читати далі