Романович

Місто Бориспіль зустрічало вечірніми вогнями, що мерехтіли крізь легкий туман. Ніна стояла біля вікна, спостерігаючи за тим, як мешканці сусіднього будинку поспішають додому, і відчувала дивний спокій. Її власне життя, яке вона будувала по цеглинці протягом багатьох років, нарешті стало таким, як вона завжди хотіла: розміреним, затишним і абсолютно незалежним. Але цей спокій розлетівся на … Читати далі

Дружба Олега та Сергія не була випадковістю. Вона не виникла на корпоративній вечірці чи під час порожніх розмов у барі. Їхній зв’язок кувався ще з університетських часів, коли обидва жили в одному блоці старого, пропахлого смаженою картоплею гуртожитку. Тоді вони ділили останні макарони, позичали одне одному єдину пристойну сорочку на побачення і разом вчили конспекти … Читати далі

Бровари вечоріли. За вікном квартири, де мешкали Софія та Тарас, поступово гасли вуличні ліхтарі, а в помешканні панувала тиша, порушувана лише клацанням клавіатури. Софія знову відкрила файл з бюджетом, сподіваючись, що станеться диво і цифри зміняться самі собою. На жаль, реальність залишалася невблаганною. Іпотечний кредит, щомісячні внески за автомобіль, рахунки за електроенергію, газ та інтернет, … Читати далі

Життя Галини колись нагадувало яскраву обгортку від дорогої цукерки. У свої двадцять років вона мала все, про що інші дівчата її покоління могли тільки мріяти. Нова простора квартира, новенький автомобіль, подарований батькові за чергове підвищення, та постійне відчуття повної фінансової безпеки. Батько обіймав поважну посаду, тому дефіциту чи скрути в їхній родині ніколи не знали. … Читати далі

Вона стояла на моєму порозі, тримаючи в руках пакет із апельсинами, і дивилася на мене з такою щирою, праведною жалістю, що мені на мить здалося, ніби я справді перебуваю за лаштунками третьосортного серіалу. Оксана нервово стискала кулаки, згадуючи події сьогоднішнього ранку. Коханка її чоловіка Віталія виявилася не просто нахабною, а фантастично, непробивно дурною. Вона підгледіла … Читати далі

«Продавай квартиру», – вмовляла її сусідка. – У мене й хлопці тямущі є. Тобі й робити нічого не доведеться. – Ну що, знову ти тут? – Марина Сергіївна підперла двері плечем, не даючи сусідці пройти. Людмила Марківна натягнуто усміхалася, але очі лишалися недобрими. – Та годі, Марино, не будь такою впертою. Квартира все одно пустує. … Читати далі

Історія Марини та Ореста починалася банально, але закінчилася так, що Марина досі дивувалася власній колишній наївності. Протягом усього подружнього життя їй здавалося, що чоловік просто шукає себе. Сьогодні він сідав за кермо орендованого авто і таксував, завтра охороняв склад, а післязавтра бідкався на важку долю вантажника. Тим часом Марина трималася за стабільну роботу, самотужки купувала … Читати далі

Я попереджала – поїдеш. Матері для тебе більше немає, – заявила вона синові. Та кому ж від цього стало гірше? Вася вважав, що життя в нього вдалося. У свої 32 роки він заробив певну репутацію в їхньому місті. Непогано заробляв, ганяв на старій машині, жив, правда, з мамою, але йому це не заважало. Йому справді … Читати далі

— Теж мені італійська синьйора, заробітчанка називається! Та мені ніхто не вірить, що теща за кордоном, а в нас із тобою грошей немає! Я стояла у напівтемному коридорі своєї ж хати й затамувала подих. Руслан сидів на кухні й щосили розмахував руками. Він повернувся додому пізно, як завжди, напідпитку чи просто злий на весь світ. … Читати далі

— Дякую свекрусі за демонстрацію мого майбутнього життя, — спокійно промовила Даша і зробила те, чого не робив ніхто. Даша познайомилася з Ігорем абсолютно випадково, коли з подругою пішла в кіно. Хлопець сидів у сусідньому кріслі, і вже до кінця сеансу вона більше теревенила з ним, ніж стежила за розвитком сюжету. Приємний, ввічливий, увесь якийсь … Читати далі