20 Травня, 2026

Автор: Романович

– Це моя квартира! – Говорила мати рішуче, посадивши перед собою Василя, та його “гарем”. – У нас був договір про тимчасове проживання на час моєї відсутності. Я повернулася, в село їхати на зиму не збираюся, договір скінчився, прошу всіх звільнити мою житлоплощу
Uncategorized

– Це моя квартира! – Говорила мати рішуче, посадивши перед собою Василя, та його “гарем”. – У нас був договір про тимчасове проживання на час моєї відсутності. Я повернулася, в село їхати на зиму не збираюся, договір скінчився, прошу всіх звільнити мою житлоплощу

– Поки ти будеш за бабусею доглядати, ми в нашій квартирі поживемо, – говорив Василь матері, яка збирала речі. – Просто у батьків Віки справді мало місця, а у нас двоє дітей, сама розумієш. – Я їду на довгий час, тож живіть, ми ж свої, – погоджувалась Ганна. – А як повернуся, тоді думатимемо, як […]

Read More
Мамо, я так більше жити не можу! – закричала несамовито Маргарита на кухні. Степан відчув запах горілої пластмаси
Uncategorized

Мамо, я так більше жити не можу! – закричала несамовито Маргарита на кухні. Степан відчув запах горілої пластмаси

– Мамо, я так більше жити не можу! – закричала несамовито Маргарита на кухні. Степан відчув запах горілої пластмаси. Він кинувся на голос дружини та побачив, що на кухні знаходилося двоє – дружина, яка тримала в руках те, що залишилося від електричного чайника, і вісімдесятирічна теща, що дивилася незрозумілими очима на дочку. – Що знову […]

Read More
– Пакуй валізи! – Голос Олега пролунав так голосно, що Ірина здригнулася.– Завтра вранці, щоб духу вашого тут не було! Квартира – моя. Ти можеш піти по-доброму, або я тебе виставлю власноруч! – Кинув роздратовано чоловік
Uncategorized

– Пакуй валізи! – Голос Олега пролунав так голосно, що Ірина здригнулася.– Завтра вранці, щоб духу вашого тут не було! Квартира – моя. Ти можеш піти по-доброму, або я тебе виставлю власноруч! – Кинув роздратовано чоловік

– Пакуй валізи! – Голос Олега пролунав так голосно, що Ірина здригнулася. Вона стояла посеред вітальні, тримаючи в руках чисті рушники. Слова чоловіка звучали так, ніби то був не він, а якась стороння людина. – Ти це серйозно? – Ірина спробувала посміхнутися, ніби сподівалася, що він просто розігрує її. Але погляд Олега був холодний, і […]

Read More
«- Чоловіка, доню, вибирай з розумом…» – згадалися їй слова матері
Uncategorized

«- Чоловіка, доню, вибирай з розумом…» – згадалися їй слова матері

– Ах ти егоїстка! – заявила свекруха. – Безсердечна, байдужа… – повторювала їй сестра чоловіка. – Одні гроші в голові! – Замість серця – калькулятор! – Двері – там, – незворушно промовила Василина, і не ввічливо підштовхнула родичок до виходу. – Бач, розкомандувалась! Ось прийде Кирило, він тобі накрутить хвоста! Покаже, як виганяти за двері […]

Read More
Коли ми йшли до церкви, тримаючись за руки, мою наречену зупинив якийсь незнайомець. Він повідомив, що Уляна вагітна від нього
Uncategorized

Коли ми йшли до церкви, тримаючись за руки, мою наречену зупинив якийсь незнайомець. Він повідомив, що Уляна вагітна від нього

Сторонній чоловік перехопив мою наречену перед церквою, і було зрозуміло чому: вона носила в утробі його дитину. Це стало шоком для всіх, особливо для мене. Якби я знав про її становище заздалегідь, все могло б скластися інакше. Нещодавно я переїхав до незнайомого міста і не мав бажання повертатися додому. Причиною цього є моя колишня наречена. Я народився […]

Read More
Іван знепритомнів на вулиці, а люди ігнорували старого чоловіка, аж поки одна молода жінка не підійшла до нього
Uncategorized

Іван знепритомнів на вулиці, а люди ігнорували старого чоловіка, аж поки одна молода жінка не підійшла до нього

Баба Зіна проживала з сім’єю онуки Антоніни у своїй трикімнатній квартирі. Колись вона тут мешкала разом зі своїм чоловіком Іваном, з яким у них не було дітей. Вони жили разом мирно до трагічної загибелі Івана в день, коли він вийшов купити хліба і не повернувся. Він знепритомнів на вулиці, а люди ігнорували старого чоловіка, аж поки […]

Read More
Місяць тому до 56-річної Лідії прийшов свататись сусід. – Ліда, я говорити гарно не вмію. Скажу, як є. Я тебе люблю.
Uncategorized

Місяць тому до 56-річної Лідії прийшов свататись сусід. – Ліда, я говорити гарно не вмію. Скажу, як є. Я тебе люблю.

Лідії 56 років. 6 років тому вона поховала свого  чоловіка Михайла. Жили вони з чоловіком добре. Михайло завжди в усьому допомагав дружині, і справою, і чуйним словом. Виростили єдиного сина Олега. Він вже дорослий, живе у місті. Вже має свою родину. Красуню дружину Марину та двійко  синів-близнюків. Ось 6 років тому Михайла не стало. Мав […]

Read More
А це нічого, що я все чула та ця квартира моя? Це по-перше. Ти чоловік та маєш займатися цим питанням, це по-друге, – звернулася я до зятя. – А по-третє, якщо вам тісно, то може ви переїдете в той будиночок, для дитини буде корисним свіже повітря.
Uncategorized

А це нічого, що я все чула та ця квартира моя? Це по-перше. Ти чоловік та маєш займатися цим питанням, це по-друге, – звернулася я до зятя. – А по-третє, якщо вам тісно, то може ви переїдете в той будиночок, для дитини буде корисним свіже повітря.

Моїй доньці 28 років, до одруження ми проживали разом в моїй двокімнатній квартирі. Нещодавно Олеся познайомила мене зі своїм майбутнім чоловіком. Вони одружилися та так, як не мали власного житла, переїхали у мою квартиру. У них народилася донечка та у мене вдома стало гамірно та весело.Ми маємо ще будинок в селі, колись там жили мої […]

Read More
Зоя вирішила зайти в кафе пообідати, як раптом на вулиці зустріла свого однокласника. – Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла, чи що? Ти ж… це…, – сказав Олег і зупинився. – Що з тобою? Ти дар мови втратив? Яка я маю бути? Якщо хочеш поговорити, ходімо в кафе, – здивувалася Зоя такій реакції. – А ти бачу ділова. Як і вибратися спромоглася, зазвичай звідти не повертаються, – Олег підозріло глянув на жінку. – Ти про що? Звідки не повертаються? – Зоя здивовано дивилася на Олега, не розуміючи, що відбувається
Uncategorized

Зоя вирішила зайти в кафе пообідати, як раптом на вулиці зустріла свого однокласника. – Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла, чи що? Ти ж… це…, – сказав Олег і зупинився. – Що з тобою? Ти дар мови втратив? Яка я маю бути? Якщо хочеш поговорити, ходімо в кафе, – здивувалася Зоя такій реакції. – А ти бачу ділова. Як і вибратися спромоглася, зазвичай звідти не повертаються, – Олег підозріло глянув на жінку. – Ти про що? Звідки не повертаються? – Зоя здивовано дивилася на Олега, не розуміючи, що відбувається

– Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла? Ти ж… це… Олег дивився на жінку здивовано. Як, зрештою, і Зоя слухаючи його слова. Колишні однокласники випадково зустрілися через двадцять років просто на вулиці. Це звичайно і не дивно, адже містечко невелике. *** Колись Олег був закоханий у Зою, Зоя в нього. А ще око […]

Read More
Людмила вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Почала вона зі своєї кімнати. Досі ще траплялися речі її покійного чоловіка Олексія. Але Людмила майже все викидала. Залишала тільки найцінніше й найпамʼятніше. Весь одяг із шаф вона виклала на диван і крісла. Почалося сортування. Людмила перебирала речі і згадувала своє життя… Раптом її роздуми зупинив дзвінок у двері. – Дивно, – подумала Людмила. – Дочка в іншому місті живе. Та й попередила б мене… Але дзвонили наполегливо, а потім почали стукати. – Хто там?! – вийшла у коридор Людмила. Вона відкрила двері й застигла від несподіванки
Uncategorized

Людмила вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Почала вона зі своєї кімнати. Досі ще траплялися речі її покійного чоловіка Олексія. Але Людмила майже все викидала. Залишала тільки найцінніше й найпамʼятніше. Весь одяг із шаф вона виклала на диван і крісла. Почалося сортування. Людмила перебирала речі і згадувала своє життя… Раптом її роздуми зупинив дзвінок у двері. – Дивно, – подумала Людмила. – Дочка в іншому місті живе. Та й попередила б мене… Але дзвонили наполегливо, а потім почали стукати. – Хто там?! – вийшла у коридор Людмила. Вона відкрила двері й застигла від несподіванки

Людмила присіла на лавку у парку. Від нових черевичків втомилися ноги, і вона вирішила трохи посидіти. Повз проходили люди, одні неквапливо, інші поспішали. Дві дівчини у спортивних костюмах, весело говорячи, пробігли повз. Якась бабуся пройшла і сіла на сусідній лавці. Пізніше до неї приєдналася друга, і вони почали щось обговорювати. – Добре, відпочивати, спостерігати, але […]

Read More