Романович 
– Ти ж писала, що випишуть у понеділок…- Перелякано мимрив чоловік – Ти ж писала, що випишуть у понеділок… Марина повільно обернулася до чоловіка. За його спиною у дверях ванної стояла молода брюнетка в її халаті, з мокрим волоссям і розгубленим обличчям. Жінка швидко ковзнула у спальню. – Одягайся, – холодно сказала Марина Володимиру, який … Читати далі
“— Цю рибу я хотіла подати на стіл, до нас завтра друзі прийдуть, — відповіла Віра. — Ну це ж для дітей, тобі шкода, чи що? Терпець Віри добігав кінця — візити родичів продовжували випробовувати її нервову систему, яка от-от готова була здатись під їхнім натиском. «Пора з цим закінчувати», — твердо вирішила вона. На вулиці … Читати далі
“– Щелепу свою не забудь! В санаторій він поїде, герой! – Ревнувала дружина Васю Тиждень кухня гуділа. Василеві Дудкіну дали путівку в санаторій, і не кудись, а на море. – Васю, як же ти один без мене?.. – заголосила худа дружина Світлана, обірвавши на півслові почате бурчання. – Світлано, це чому я один? – здивовано … Читати далі
– Ти думала, я закохався в тебе, в жінку п’ятдесяти п’яти років? У твою розумну голову? Я просто хочу нормально жити. І хочу, щоб мій син жив нормально, а не поневірявся по кутках Алла прожила п’ятдесят п’ять років і вважала, що знає про життя все. Лікар із тридцятирічним стажем, вона бачила людей наскрізь. Або так … Читати далі
“– Ти що, знущаєшся? Я ж працюю! У мене руки не для каструль! Це жіноча робота! – Репетував чоловік – Людко, де моя вечеря? Досить валятися зі своєю ногою, не симулюй! – Голос Костянтина прорізав квартиру, як іржавий цвях по склу. – Я, між іншим, працюю, а не як деякі в крамниці з подружками язиком … Читати далі
Мені 62. Йому було 49. Увесь час твердив, що я — любов його життя. А сам їв за мій рахунок, спав під моїм дахом, користувався всім, що було в оселі… Поки я не сказала: «Досить!» — і не виставила за двері. Після розлучення пройшли роки, але біль, що засів у душі, не відпускав ще довго. … Читати далі
“– Не має права вдова на ваші квартири, – заспокоїла їх дочка. – За документами вони належать тобі, мамо, хоч і куплені були для нас. Хай хоч усі суди обійде Ніна та Олексій одружилися ще до розвалу союзу. Непогано жили. Олексій привів дружину у квартиру батьків. Він був єдиною дитиною. Батько Олексія хворів і невдовзі … Читати далі
“— Звісно, квартира буде моєю. За законом це нескладно оформити… Та годі, кому він тепер потрібен? Батьки загинули, друзі розбіглися… Олексій вмостився біля вікна, спостерігаючи за метушнею у дворі. Вітер ледь ворушив гілки старого клена, створюючи химерні тіні на асфальті. Кожен куточок цієї квартири зберігав спогади — там батько любив читати газету, а тут мама … Читати далі
“— Яка різниця, котра година?! — Поліна стояла посеред вітальні, її очі метали блискавки. — Я питаю, що тут коїлось, поки мене не було?! — Денисе! Денисе, що тут, до біса, відбулося?! — голос Поліни прорізав ранкову тишу квартири, змусивши її господаря болісно зморщитися. Денис прочинив очі, але відразу ж заплющив їх від яскравого сонячного … Читати далі
“– Занедужала я. Андрій на роботу пішов та зачинив мене, – тихо відповіла Іра. – Ти це кинь, спека надворі, а ти… Тут така справа… Ти ж пам’ятаєш, що ми їдемо у відпустку на два тижні? Вже завтра вранці. Тобі залишаємо свій город. Ти там стеж за всім. – Овочі собі бери, а ми в … Читати далі