Романович

 “– Ольга перечитала повідомлення тричі. Три тисячі із людини! Значить, із неї й чоловіка Максима шість? За право посидіти на чужому ювілеї? Оце так поворот… Ольга дивилася на повідомлення у сімейному чаті та не вірила своїм очам. Сестра чоловіка, Христина, надіслала запрошення на свій тридцятип’ятирічний ювілей. Текст був оформлений красиво, із сердечками та квіточками. Але … Читати далі

“– Кирило, ти що, не чуєш? Діти хворі! Діти! Твої племінники! – Валентина намагалася не зриватися на крик. – Марина одна з трьома примхливими малюками не впорається. А їм терміново треба до лікаря! – Це не моя проблема. Діти – відповідальність Марини. Нехай сама розуміється! – Видав син – Скажи Кирилу, щоб негайно приїхав! – … Читати далі

“– Що? Дванадцять тисяч? Мамо, я не розумію! Це… це жарт? – Який жарт? – Марина Василівна спокійно подивилася на дочку. – Я витрачала свій час на твоїх дітей. Забирала їх щодня, годувала, розважала, стежила, щоб все було добре. Це робота! І вона має оплачуватись – Мамо, можна я сьогодні дітей до тебе закину? – … Читати далі

 “Дверцята машини відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, – саме виштовхнули – грубо, різко, наче мішок зі сміттям Марія Іванівна стояла біля хвіртки з відром картопляного очищення для курей, коли побачила чорну «Тойоту». Машина зупинилася прямо посеред сільської вулиці – на очах. Дверцята відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, … Читати далі

Тишу ночі розірвав на шматки лютий, невблаганний дзвінок. Він впивався в свідомість, як скалка, різкий і вимогливий. Серце Аліси, яка нещодавно мирно сопіла в обіймах сну, стиснулося в крижану грудку і застукало десь у горлі, відчайдушно і гучно. Вона інстинктивно кинулася до телефону на тумбочці, але екран був темним і безмовним. Дзвінок бився об вхідні … Читати далі

– Я знову чекаю на дитину, – радісно оголосила Женя батькам за сніданком. – Буду народжувати, адже діти – це таке щастя. – Що значить знову, – подавився яєчнею Максим Миколайович. – Женя, у тебе перша дитина росте без батька і на нашому повному утриманні. Куди ще другу? – І що ти пропонуєш? – підхопилася … Читати далі

Ангеліна збирала речі, щоб піти від чоловіка, але знайшла його щоденник і… передумала… …Цього ранку все здавалося інакшим. Ангеліна довго лежала без сну, але вдавала, що спить: чекала, поки чоловік піде на роботу. Вона прийняла рішення піти від нього, але так і не змогла йому сказати. Злякалася… Вирішила, що не хоче сцен прощання й вмовлянь. … Читати далі

“— Третій місяць ходиш як тінь. Скільки можна? Так, Петько вчинив як остання сволота. Квартиру, машину, дачу — все оформив на себе заздалегідь. Але це ще не кінець життя! Валентина прокинулась від тиші. Дивно, як швидко звикаєш до самотності у п’ятдесят вісім. Тридцять п’ять років кожен ранок починався з буркотіння Петра: то кава недостатньо міцна, … Читати далі

“– Ти що, рахувала мої котлети? – Я рахувала продукти! І виходить несправедливо. Я плачу за твій апетит. – Стривай! Ти хочеш сказати, що я повинен платити більше? – Так. Якщо ти їси більше, то справедливо й платити більше. Сімдесят відсотків замість п’ятдесяти! – Відрізала дружина Світлана сиділа на кухні та рахувала чеки за продукти. … Читати далі

“– Але ж мама не могла подарувати порожній конверт! – Могла! І подарувала! – Аня, не кажи нісенітниці. Мабуть, гроші випали. – Звідки випали? Конверт був запечатаний Ганна посміхалася гостям, але всередині відчувала тривогу. Тридцять п’ятий день народження жінки святкували у ресторані – подія хоч приємна, але присутність свекрухи завжди викликала напругу. – Аню, – … Читати далі