Романович

— Ні… цього не може бути, — пробурмотіла Марина, відчуваючи, як голова йде обертом. — Він би мені сказав… Він не міг так…  … Поминки закінчилося. Гості, які прийшли попрощатися, поступово розійшлися по домівках. Сусідки разом з матір’ю Марини навели порядок: прибрали зі столу, протерли підлогу, винесли залишки їжі. У будинку знову стало тихо. Тільки … Читати далі

— Галино Петрівно, знову посуд брудний стоїть! А хто, цікаво, повинен за всіма прибирати? Оксана влетіла на кухню, як ураган, розмахуючи руками і незадоволено цокаючи язиком Галина Петрівна, яка щойно закінчила прасувати дитячі сорочки, обернулася від прасувальної дошки. — Оксаночко, та я ж тільки що… — Тільки що що? — перебила невістка, ставлячи руки в … Читати далі

— Олег, що це? — Олена стояла з коробкою в руках, як з доказом на місці злочину. — Новий телефон? Зараз? Серйозно?Олег завмер на місці. Його переляканий погляд метнувся від дружини до коробки, потім назад. Він не відразу зрозумів, як вона знайшла подарунок, який він так старанно сховав. — Я… Це для Віки, — пробурмотів … Читати далі

— Кать, це, — Толік м’явся, переступаючи з ноги на ногу, — загалом це… — Що? У сауну з чоловіками сходити хочеш? — Ні, — Толік похитав головою — А що? На риболовлю? — Та ні… — А що тоді, Толь? — Та це… мама приїжджає. Не надовго, Кать. Поки ти у відрядженні, вона тут … Читати далі

— Що з тобою? У тебе обличчя зблідло! — із занепокоєнням вимовила Іра, помітивши, як її чоловік напружився і завмер, втупившись в екран телефону. — Хто тобі написав? З Денисом щось сталося? Вона присіла поруч з ним на диван, дбайливо притискаючи до себе дитину, і спробувала заглянути в його телефон. Однак Артем уже закрив соціальну … Читати далі

Про загибель у автокатастрофі своєї молодшої сестри Олени Віка дізналася від матері. Згодом вона вже не могла навіть пригадати, який жах тоді пережила. Не можна сказати, що сестри дружили, але все ж стосунки між ними були теплими, родинними. Як страшний кошмар Віка згадувала почорніле від горя обличчя матері. Тетяна Георгіївна ще не встигла оговтатися після … Читати далі

— Знаєте що, Тетяна Анатоліївна, це ж і ваш онук теж! Будьте ласкаві, беріть і возіться. Якби не ваші вмовляння, я б взагалі не народила його! — вигукнула в серцях Олена, вказавши свекрусі, що не відбуваля, на коляску, в якій смирно сидів маленький Максим. — Олена, та ти що! Я, невже, колись допомагати тобі відмовлялася? … Читати далі

“— Вже пізно щось змінювати. Тобі ж під вісімдесят, мамо. Повернувся й вийшов, не давши й слова вимовити Баба Люба з останніх сил підтягнула відро з крижаною водою від колонки. Важко переставляючи ноги, побрела втоптаною стежкою до своєї хати. Мороз пощипував щоки, а пальці ледь трималися за змерзлу, облущену ручку. Вже на порозі вона зупинилась, … Читати далі

“Виховала доньку з пелюшок, а тут зозуля прилетіла… – Алло, нам з тобою треба серйозно поговорити. Не хочу скандалів при доньці. Спочатку поговоримо з тобою. Думаю, що краще зустрітись у кафе навпроти офісу, де ти працюєш. Я під’їду до п’ятої, постарайся не запізнюватись. – У мене робота до двадцяти хвилин на шосту. – Дурний графік, … Читати далі

 “– Ольга перечитала повідомлення тричі. Три тисячі із людини! Значить, із неї й чоловіка Максима шість? За право посидіти на чужому ювілеї? Оце так поворот… Ольга дивилася на повідомлення у сімейному чаті та не вірила своїм очам. Сестра чоловіка, Христина, надіслала запрошення на свій тридцятип’ятирічний ювілей. Текст був оформлений красиво, із сердечками та квіточками. Але … Читати далі