Романович

“– Я жила у батьків. – Навіщо? – Просто хотіла подивитися, чи впораєшся ти без мене. Ти впорався. Пельмені варити вмієш, а сорочки можна здавати в пральню. Тому я думаю, що нам треба розлучитися Прийшовши вранці на роботу, Тамара одразу помітила, що у її молодшої колеги поганий настрій, і червоні очі. – Люсю, в тебе … Читати далі

– Лєро, ти при своєму розумі? Що означає заберіть? Паша ж твій син! Його не можна просто так віддати, забрати… – Ольга стояла посеред кухні, стискаючи в руках кухонний рушник так сильно, що побіліли кісточки пальців. Валерія сиділа за столом, нервово смикаючи край скатертини. – Мамо, ну що ти відразу так драматизуєш? – Лєра відкинулася … Читати далі

“— Знайшов… у коробці… закопану… Федір Петрович давно мріяв відвідати кладовище, щоб навідати сина. Однак стан здоров’я довгий час не дозволяв йому здійснити це бажання. Фарбу та інструменти він приготував заздалегідь, і сьогодні прокинувся з відчуттям, що почувається краще. Після сніданку почав збиратися. Два місяці тому він помітив, що огорожа на могилі сина похилилася, а … Читати далі

“– У тебе є чудовий улюблений син, – сказала Тетяна рівно, виставивши матір за двері. – От нехай він і вирішує, де тебе поселити. А цю квартиру купила я сама. І нікого сюди не пущу! – Тань, ну що тобі на новосілля подарувати? – голос Олени звучав весело у слухавці. – Може, гарну вазу. чи … Читати далі

“– Світлано, ми з татом і тіткою Надею приїдемо в п’ятницю о четвертій дня. Зустрінеш нас, як завжди? Як завжди. Це означало взяти відгул на роботі, витратити половину зарплати на продукти, перетворити квартиру на музей чистоти, та всі дні грати роль гостинної господині. Дістали… Світлана читала повідомлення від матері втретє і відчувала, як важчає на … Читати далі

– Ось ваша спадщина, Володимир Ілліч – нотаріус махнув рукою в бік великого будинку. – А що, там хтось живе? – Здивувався Володимир, побачивши дим над трубою. – Так. Пройдімо і я вам все поясню – і чоловік першим пішов розчищеною доріжкою. – Здрастуйте – співуче сказала жінка невизначеного віку. Чорна хустка наполовину приховувала обличчя. … Читати далі

“Чому не можна повернути втрачене щастя…– Марино, зазирни в коридор, нікого немає? Тоді постав чайник та йди за списком викликів, – попросила Олена Сергіївна, проводжаючи поглядом останнього пацієнта. Вона вже заповнила карту, допила каву, що охолола, а медсестра все не поверталася. Нарешті двері відчинилися, і зайшла Марина – повна молода жінка з живими карими очима. … Читати далі

— Навіщо тобі таке дороге житло? Купи квартиру скромнішу, а різницю віддай нам, — випалила Людмила Степанівна. Колишня свекруха прийшла в той самий момент, коли Наталя вирішила вперше за місяць дозволити собі тишу і чай з лимоном. Наталя поставила чашку на  стіл, не піднісши до губ. Промовчала. У голові швидко пробігли слова, за які дають по … Читати далі

– Мені недобре, – Наталя різко піднялася з-за столу, стиснувши правий бік і прикривши рот рукою. – Знову в тебе щось не так, – фиркнув чоловік, не відриваючись від тарілки. Омлет зникав з його тарілки з неймовірною швидкістю. – Краще налий мені кави. Потім скаржитися будеш. – Тату, здається, мамі справді погано, – спробувала втрутитися … Читати далі

“– Ну… Ви ж самі вирішили з’їхати, – відповіла мати. – Вас ніхто не гнав, а ви образилися… – Доню, я тут подумала… А навіщо вам три кімнати? Вам і однієї, начебто, вистачає. Софійка все одно з вами спить. Оля спочатку навіть не вловила сенс сказаного. Подумала, що мама знову хоче привезти до них якийсь … Читати далі