Романович

“-Доню, ти не подумай поганого! Я не безпритульний. Звати мене Михайло Семенович. Я приїхав до дочки. Це важко розповідати…. До Нового року залишалося кілька годин. Всі співробітники давно розбіглися додому, але Іру ніхто не чекав… Щоб не виходити на роботу другого січня, вона вирішила зробити роботу наперед. Додому вона встигне, пара салатів, фрукти та ігристе … Читати далі

“– Знаєш, Насте, – почала Тетяна вкрадливо, – ти щоразу приходиш на все готове! У чужу квартиру, за чужий стіл, на організоване кимось свято. І при цьому поводишся так, ніби заплатила за це зі свого гаманця! – Не подобається тобі ікра – не їж! – Хочеш викрутасів – готуй сама. І поради тримай при собі, … Читати далі

“– Що? Вона на яхті за твої гроші, а ми тут із її дітьми вовтузимося? Ти сам про що думав, коли давав їй гроші? Якщо так, то завтра я з нашими дітьми їду на екскурсію, а ти розважай своїх племінників сам! Михайло розмовляв по телефону. Олена відразу зрозуміла з ким. Сестричка! Звичайно, знову ця Іринка. … Читати далі

– Ну ти прямо всі речі збираєш, Ілюша, – несхвально сказала мати. – Мамо, ну я що, за трусами та шкарпетками до тебе бігати буду? – Могли б і не поспішати … Скільки ти її знаєш, ту Марину свою. – Мамо, її Світлана звуть, і ти це чудово знаєш, а зустрічаємося ми рік, знаємо один … Читати далі

– Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до віконця підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років. Вона думала, душа в душу. Але він перед відходом просвітив її: бо зручно було. У Клави квартира, готує чудово, господиня прекрасна, все готова була заради нього зробити. … Читати далі

– Не смій мене шантажувати! – закричала Наталя, хапаючись за одвірок. – Ти не маєш права так зі мною розмовляти! – Маю! – відрізала Валентина, не зводячи очей від документів, розкладених на столі. – Я тепер господиня у цьому будинку. А ти тут тимчасово. Поки я тебе терплю. – Валю, це ж наш батьківський будинок! … Читати далі

Юрі скувало дихання, а під білою робочою сорочкою виступив холодний піт. Через сквер, де він присів, проплив натовп усміхнених підлітків. Юра глянув на них, наче здичавілий, немов не розумів, хто він, де перебуває і навіщо взагалі це все: життя, сміх, радість, безтурботний час… Лист лежав на його колінах. На конверті великими літерами гарно виведено ім’я: … Читати далі

Тетяна крутилася на кухні та поглядала у вікно. Сьогодні вона чекала гостей. Приїжджала її єдина племінниця! Стіл був накритий, а свіженький пиріг стояв під рушником. Марійку, доньку рідної сестри, Тетяна не бачила понад десять років. В її пам’яті вона залишалася смішним дівчиськом з копицею неслухняного світлого волосся. А з фотографії на неї дивилася молода, вродлива … Читати далі

Олена сіла на край ліжка і втомлено подивилася на акуратну складену купку купюр, що лежала перед нею на столі. За два роки вони з Сашком повільно і ретельно відкладали кожну копійку, кожну гривню, щоб дозволити собі те, що здавалося чимось із розряду фантастики — відпустка біля моря. Невеликий будиночок на березі, свіжа риба на вечерю, … Читати далі

– Яно, а ми з Катериною вчора твого Ігоря в ювелірній крамниці бачили. Каблучку вибирав. Здається, він збирається тобі пропозицію робити, – захлинаючись від захоплення, повідомила подруга Люся. – Навряд, – відповіла Яна. – У нас із ним ще не такі близькі стосунки. – Та точно тобі говорю! – продовжувала переконувати її Люся. – Кому … Читати далі