– Та я зі своїм Орестом аж через двадцять років розлучилася, – зітхнула Марія. – Коли дізналася, що він уже не ховається зі своєю “подругою”, а готується привести її в наш дім. У мій дім! То я його й залишила без нічого. Навколо сиділи жінки – хто з кавою, хто з печивом, хто просто грів […]
— Ну що, прокинулася, матуся? — доброзично посміхнувся Михайло. — Ну і змусила ти нас переживати
— Скільки можна вже вити? — кричав чоловік у спортивних штанях, натягнутих до самого пупка, і футболці з написом: «Найкращий чоловік». — Але ми повинні щось зробити, Іване… — схлипувала жінка. — Потрібно відвезти її до лікаря. — До лікаря?! Ти взагалі в своєму розумі? Щоб я ще гроші витрачав на твоїх тварин? І ти […]
– У тебе все просто! Вічно ти на роботі своїй, а що один син, немов трава ріс, що інший. А потім дивуємося, звідки ці приводи
Копію свідоцтва про народження Люба знайшла в документах. Кажуть же, що найкраща схованка, щоб заховати, це покласти на видному місці. Паспорт, пенсійне, кілька договорів по кредитах, документи на будинок… І між ними – тонкий листочок, що свідчить про те, що у її чоловіка є ще одна дитина. Люба відняла дату народження від поточного року, звично […]
– Ви покривали його зраду! Ви давали гроші тій жінці, поки я орала тут, як скажена! – Виказувала Марія свекру
– Маріє, ти знову затримуєшся? – голос свекра, мого начальника, звучав роздратовано. – У нас терміни горять, а ти завжди зі своїми дітьми! Я стиснула зуби. Це був уже третій вечір поспіль, коли я залишалася в офісі допізна. Мої діти, п’ятирічна Ліза, та восьмирічний Мишко, чекали мене вдома з бабусею-сусідкою, яка погодилася посидіти з ними. […]
— Може, поговоримо з Антоном утрьох? — запропонувала Христина, явно не збираючись відступати. — Я впевнена, ми знайдемо компроміс. Може, ми навіть скинемося на оренду більшої квартири, га? Лесі стало зле. Типова тактика Христини — спочатку попросити прихистити на кілька днів, а потім висунути ідею жити разом на постійній основі. Ні вже.
— Я тобі вже сказала і більше повторювати не збираюся! Твоя сестра зі своїм хлопцем у нас тиждень жити не будуть! — Леся відвернулася від чоловіка і продовжила розставляти на полиці в дитячій кімнаті м’які іграшки. — Лесю, ну що ти як кам’яна стіна? — Антон притулився до дверного косяка, спостерігаючи за тим, як дружина […]
— А в мене сьогодні день народження, уявляєте? Для мене, мабуть, погодка на замовлення! А сусід раптом зрадів: — Та що ви? Так я зараз піонів вам принесу, у мене піони шикарні, але порадувати нікого
Марина Юріївна різко прокинулася на дачі від усвідомлення думки, що раптом прийшла їй у голову: Господи, мені ж сьогодні п’ятдесят дев’ять, а скоро вже й шістдесят! Як же це так швидко?! Син Кирило до неї цими вихідними не приїде, він у відрядженні. Невістка Лілія з дітьми вдома, онучка Маргоша з радістю б до бабусі приїхала, […]
Коли дійшла черга ділити майно, Марія без роздумів все дочці віддала. – Та вона ж одна… з малою на руках лишилась. А ти, Іване, маєш усе – дім, техніку, господарку. Ти сильний, ти справишся. А їй треба трохи підмоги. Марія справді майже все віддала дочці: і хату свою, і землю під нею, і навіть частину заощаджень, які складала на “старість”. Коли Ліля втекла від чоловіка з маленькою донькою, мати пригорнула їх до себе, годувала, поїла, відкладала для внучки по копійці. Іван тоді трохи віддалився. Приїздив рідше, говорив коротко
Марія Петрівна все життя прожила в одному селі на Полтавщині. Жила просто, працювала тяжко, як і всі сільські жінки: робота, город, худоба, діти. Її син Іван і дочка Ліля були сенсом її життя. Але якось так склалося, що любов її була нерівною. Ні, не в тому сенсі, що одного більше, а іншого менше. Просто Ліля […]
— У вас багато рідні — хай хтось із них і повзає по грядках. З мене досить, — сказала Олена, підводячись із-за столу
Суботній ранок почався з телефонного дзвінка від свекрухи. Валентина Михайлівна завжди дзвонила рано, ніби спеціально обирала момент, коли хочеться ще трохи повалятись у ліжку. — Олено, дорога, збирайтесь на дачу! — голос свекрухи звучав бадьоро і не терпів заперечень. — Уся родина буде. Відпочинемо на природі, подихаємо свіжим повітрям. Олена поглянула на чоловіка, який лежав […]
– А ми хто, по-твоєму? Кошенята, яких можна викинути геть? – Ви гості, які забули, що настав час додому! – Роздратовано гаркнула сестра
– Ти що твориш? – Кричала Варвара, намагаючись відштовхнути Марію від дверей. – Ми ж тут живемо! Маша міцно тримала шурупокрут, не зважаючи на верески. Старий замок з неприємним скреготом піддавався, шурупи вилітали один за одним. – Варя, йди геть, – спокійно, але твердо промовила Марія, не підводячи голови. – Не заважай. – Не заважати? […]
— Синку, так у нас немає, напевно, — відповіла Ніна Іванівна, подивившись на дочку. — Є у нас, — Наталка поплескала маму по руці, — не хвилюйся! — Ви мене, прямо, врятували! — Вітя з полегшенням зітхнув. — Ні! — твердо сказала Наталка. — Рятуватися ти сам будеш.
— Вітя, ми з мамою до тебе їдемо! — повідомила Наталка по телефону о третій годині ночі. — Не треба до мене їхати, — сонно відповів Вітя, — ми спимо! — Вітя, нам не до жартів! Постели для мами ліжко, а для мене розкладачку якусь знайди! — незадоволено сказала Наталка. — Розкладачок не тримаємо, а […]