Автор Романович
Клавдія Семенівна не раз хитала головою, звертаючись до молодшої доньки Варвари: – Справа твоя, звісно, але цей Гнат мені не до вподоби. Зовсім не до вподоби! Варя лише відмахувалася: – Мамо, він не тобі наречений, а мені! Я за нього… Продовжити читання →
Надя була ще зовсім малою, коли тато зібрав валізу і пішов. Вона тоді стояла в коридорі в піжамі, тримаючи у руці свого плюшевого зайця. – Тату, а куди ти йдеш? – запитала тихо. – Я скоро повернусь, сонечко, – збрехав… Продовжити читання →
“Приїхати несподівано в гості до свекрухи, – подумала Світлана після розмови з чоловіком, – це єдиний спосіб вирішити його проблему”. А проблема була в тому, що після одруження минуло вже дев’ять місяців, а свекруха і невістка так і не були… Продовжити читання →
– Такого діда ще пошукати треба, він же за батька і за маму зовсім Сашкові став, – хвалили Микиту односельці. У селі за річкою та старими липами, стояла хата з білими віконницями. Біля неї – стара криниця з журавлем, а… Продовжити читання →
Тетяна прокинулася від гучного плачу. Знову Льошка. Жінка зітхнула, відкрила очі і подивилася на годинник. П’ята ранку. — Знову, — прошепотіла вона, вибираючись з-під ковдри. Сергій навіть не ворухнувся. Міцно спав. Тетяна поправила халат і попленталася до дитячої. Малюк дуже… Продовжити читання →
— Кірочка, ти навіть не уявляєш, як нам важко живеться, — Олена втомлено опустилася на диван, притискаючи до себе дворічного Артема. — Уже півроку на орендованій квартирі мучимося. Господиня постійно щось забороняє — то музику вмикати не можна, то пральну… Продовжити читання →
– Донечко моя, бідолашна, – ридала і голосила Маня над своєю новонародженою донькою, – заздалегідь знаю твою жіночу долю, крихітко моя. Дівчинка жадібно смоктала материнське молоко і морщила носик. З усього було видно, що малятку не подобалося, що їй на… Продовжити читання →
– Це недобре, кум з кумою не можуть побратися, що вони собі таке надумали? – люди не переставали говорити про те, що Василь прийшов жити до Олени. Ця новина швидко розлетілася по селу. Тут усі одне про одного знають усе,… Продовжити читання →
– Ти впевнений, що це гарна ідея? – Олена поправила сережку, дивлячись на своє відображення в дзеркалі. – Може, варто було почекати до офіційного оголошення про весілля? Славко підійшов ззаду і обійняв її за плечі, зустрічаючись із нею поглядом у… Продовжити читання →
— От дівчата у нас непогані, але начальниця – справжня мегера, – шепотіла мені Катя, моя сусідка по кабінету, у мій перший робочий день, – Жахлива людина! У нас її всі бояться. Жодного разу не бачила, щоб вона комусь посміхнулася…. Продовжити читання →