Автор Романович
Перебираючи речі в шафі для білизни, Лариса здригнулася, коли двері в її кімнату відчинилися, і на порозі, немов кам’яна статуя, застигла розлючена свекруха. Галина Василівна в цю мить нагадувала справжню фурію. Навіть волосся жінки вибилося місцями з тугого пучка і… Продовжити читання →
– Софіє Андріївно, теща моя дорога, матусю моя! – благав Вася телефоном. – Приїжджай до нас, будь ласка, сил моїх більше немає! – Знову у Юльки заскоки – селера та яблучка на вечерю. Риболовля під забороною, у гаражі з мужиками… Продовжити читання →
– Олено, слухай, я ось подумала … – З цих слів у Ольги завжди починалося щось неприємне. Прямо, як у стоматолога: тільки рота відкриє – вже відчуваєш, що буде боляче. Олена підняла очі від кухля кави й дивилася на сестру…. Продовжити читання →
– Андрію, мама вже який день сидить сумна, дивиться у вікно. А чи не захворіла вона, може що болить, а вона нам не каже, – Зоряна за сніданком здалеку спробувала розпочати розмову з чоловіком. – Ой, вибач, кохана, я щось… Продовжити читання →
Уляна поставила чашку кави на стіл і потягнулась до ноутбука. За вікном шумів ранковий двір: мами з візочками, чоловіки, що поспішали на роботу, діти, які бігли до школи. Звичайний понеділок, з якого починався робочий тиждень. — Слухай, у мене тут… Продовжити читання →
– Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно, то я не розумію, це ж не твоя рідна мама, навіщо ти так стараєшся взагалі? – питає Світлану її колега по роботі. – Не знаю, як… Продовжити читання →
– Знаєш, Дмитре, я йду, – сказала Ірина, укладаючи у валізу светр та фотографію доньки. Її голос тремтів, але руки не підводили – рухи були точні, ніби завчені. – Ти що, з глузду з’їхала? – Дмитро, що сидів на кухні… Продовжити читання →
Настя з Іваном були на сьомому небі від щастя, в них скоро буде малюк! І ось з’явився довгоочікуваний синочок Єгорка. Бабуся, мати Івана, як побачила онука, то з того дня й не злюбила: на Івана він був зовсім не схожий:… Продовжити читання →
Заграла мелодія на телефоні. Дзвонила подруга. Крім неї ніхто і не дзвонить: – Ольга, слухай! – Почала та без передмов. – Ти знаєш, що сусід мій продав свій котедж. Отож заселився туди новий господар. Звати – Микита Геннадійович. На вигляд… Продовжити читання →
– Ніно Андріївно, – сказала невістка втомлено, – пригляньте, будь ласка, за онуком, поки я виперу увесь його одяг та пелюшки. Ніна Андрієва натішитися не могла своїм маленьким онуком. Вона акуратно тримала його на руках і тихо наспівувала колискову, поки… Продовжити читання →