Автор Романович

– Оце так, синку, перед усією ріднею нас зганьбив! Як тепер у вічі родичам дивитися?! – голосила Наталя Львівна телефоном. – Мамо, та нічого такого я не зробив… – вкотре відповідав Максим, але на матір його доводи не діяли… …У… Продовжити читання →

– Сину, то ти прийдеш до нас в гості? Коли тебе чекати? – питаю я по телефону у Бориса. Ми ж з батьком готуємося, чекаємо, а син мовчить – то слухавку не бере, то скидає наші дзвінки. Я розуміла, що… Продовжити читання →

– З цього дня, їсти будете на вулиці! – Даша не витримала натиску нахабних родичів. – Дашо, ну ти чого? – намагався її заспокоїти чоловік Михайло. – Я все сказала! Крапка! …Нарешті до міста прийшло літо. На травневих обіцяли спеку… Продовжити читання →

– Як же ти мене дістала! – почула Оксана, піднімаючись сходами. Зупинилася і подивилася нагору: крик долинав із квартири на шостому поверсі.”Напевно, сусіди лаються…” – подумала вона і, знизавши плечима, пішла далі. Практично в кожному багатоквартирному будинку відбуваються подібні “сімейні… Продовжити читання →

– Де сніданок, мамо? І куди це ти так вирядилася? – Юрій, старший син Світлани щойно прокинувся відразу попрямував на кухню. Але вже по дорозі 25-річний син зрозумів, що з кухні нічим смачним, як завжди, не пахне. А тут ще… Продовжити читання →

– Олено, слухай, я ось подумала … – З цих слів у Ольги завжди починалося щось неприємне. Прямо, як у стоматолога: тільки рота відкриє – вже відчуваєш, що буде боляче. Олена підняла очі від кухля кави й дивилася на сестру…. Продовжити читання →

– Андрію, мама вже який день сидить сумна, дивиться у вікно. А чи не захворіла вона, може що болить, а вона нам не каже, – Зоряна за сніданком здалеку спробувала розпочати розмову з чоловіком. – Ой, вибач, кохана, я щось… Продовжити читання →

Уляна поставила чашку кави на стіл і потягнулась до ноутбука. За вікном шумів ранковий двір: мами з візочками, чоловіки, що поспішали на роботу, діти, які бігли до школи. Звичайний понеділок, з якого починався робочий тиждень. — Слухай, у мене тут… Продовжити читання →

– Таню, привіт, я хочу продати нашу квартиру, – чудово знаючи свою дочку, Дарія Василівна не стала ходити довкола і відразу позначила проблему. – З якого дива? – миттю вибухнула та. – Забагато за неї доводиться платити, – мати вдала,… Продовжити читання →

– Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно, то я не розумію, це ж не твоя рідна мама, навіщо ти так стараєшся взагалі? – питає Світлану її колега по роботі. – Не знаю, як… Продовжити читання →