Романович

— На нашому весіллі тост свекрухи звучав буквально так: “Не можу повірити, що я більше не головна жінка в житті мого сина!” — посміхаючись, розповідала Анастасія. — Вона цілий вечір скромно називала себе “королева-мати”, вдягла сестру нареченого у білу сукню, а сама ходила за фотографом і вимагала окремих кадрів, де тільки вона, син і чоловік … Читати далі

– Скажи своїй жінці, нехай хоч раз нормально накриє стіл, бо ми з дороги голодні, а в неї вічно якісь пісні вигадки замість доброї їжі! Ці слова зовиці досі дзвеніли в голові, хоча гості ще навіть не переступили поріг. Світлана стояла посеред кухні й дивилася на порожню стільницю. Попереду були два дні, які вони з … Читати далі

Автобус «Неаполь – Львів» пахнув застояним кондиціонерним повітрям, дешевим розчинним чаєм із пластмасових стаканчиків та важкою, липкою втомою сорока жінок. У кожної під ногами стояли картаті сумки, набиті пармезаном, оливковою олією, кавою «Lavazza» та шоколадом для тих, хто за чверть століття встиг вирости без них. Ольга притулилася чолом до холодного шиби. Руки — колись гладкі, … Читати далі

— Ганно Петрівно, а Маринка ваша цього літа приїде? Щось я її вже бозна-скільки не бачила, — гукнула через невисокий паркан сусідка Люба, тримаючи в руках миску щойно зірваних слив. — Хлопці он щоліта у вас гостюють, а вона сама наче дорогу до села забула. Ганна, яка саме перебирала квасолю під старою грушею, різко поклала … Читати далі

– Андрій сказав, що не допоможе? – Запитала у чоловіка Ніна. – Ні. – А Єгор? – Теж. Значить, самі викручуватимемося. Костянтин Романович підвівся з-за столу і пройшовся кімнатою. – Костю, у нас після пожежі дах над головою ледве тримається. На що ми його ремонтуватимемо? – Ніна теж підвелася зі стільця. – Підемо лотерейний квиток … Читати далі

— Вона серйозно склала цілий список претензій до мене лише за те, що мій хлопець живе своїм власним життям! — обурено ділилася Аліна з подругою за чашкою кави. — “Повіз гуляти тебе, а не мене”, “повіз у ресторан тебе, а не мене”, “полетіли у відпустку, а могли б обставити кімнату його сестрі” — виявляється, я … Читати далі

Субота ранок. Наталя готувала сніданок. Млинці з сиром, кава. – Пахне смачно, але можна було б ще щось суттєве приготувати. Наприклад, бутерброди із червоною рибою, ковбаски порізати. – Мама зараз обіцяла зайти. Для неї ці млинці не є аргументом доброго сніданку чоловіка. От якби вони були з м’ясом, тоді інша річ. Останні слова розлютили Наталю. … Читати далі

Коли офіціант підняв важкий сріблястий ковпак із широкого овального блюда, Соломія аж скривилася від побаченого, мимоволі відсахнувшись до спинки оксамитового крісла. На білій порцеляні, посеред тонкої сірої смуги з чогось схожого на попіл, лежав самотній, зморщений і майже обвуглений корінь невідомої рослини, увінчаний грудкою блідої холодної піни та сухим дубовим листком. – А що це … Читати далі

— Вона серйозно склала цілий список претензій до мене лише за те, що мій хлопець живе своїм власним життям! — обурено ділилася Аліна з подругою за чашкою кави. — “Повіз гуляти тебе, а не мене”, “повіз у ресторан тебе, а не мене”, “полетіли у відпустку, а могли б обставити кімнату його сестрі” — виявляється, я … Читати далі

Старий автомобіль м’яко котився знайомою асфальтовою дорогою, що петляла поміж пагорбами та густими лісосмугами. За кермом сидів Андрій, уважно вдивляючись у горизонт. Він намагався приїжджати сюди щонайменше раз на місяць, проте через завантаженість на фірмі та постійні турботи дні минали надто швидко. Цього разу привід був особливий, адже його матері, Надії Петрівні, виповнювалося сімдесят років. … Читати далі