Автор Романович
– Мамо, якщо допомога потрібна, то сказати треба було. Добре, я знайду гроші, щоб дах перекрити, а з машиною батька пізніше питання вирішимо. Але весілля я скасовувати не буду! – У нас є гроші, – сухо відповіла Ганна Семенівна… –… Продовжити читання →
– Мамо, а ти де? – У мене все гаразд, якщо ти про це. – Ні, не гаразд, я заїхала додому, а там чужі люди. Ти що, квартиру здала? А ти сама де? Я хвилююся, мамо! Голос Лєри справді тремтів,… Продовжити читання →
– Мамо, уявляєш, я вклалася в бюджет! – радісно повідомила Наталя телефоном. – Навіть залишилося на маленьку картину в передпокій. – Розумниця, донечко, – голос Олени Петрівни звучав тепло. – Я ж казала, що ти впораєшся. Наталя посміхнулася. Два роки… Продовжити читання →
Така незручна ситуація вийшла, що я просто не знала, що мені робити. Я йшла вулицею у важких роздумах, перебирала в голові всі можливі варіанти, але так нічого і не змогла придумати. Моя похресниця мені зателефонувала і запросила на своє весілля…. Продовжити читання →
– Ти хочеш зіпсувати мені зустріч і зірвати контракт?! Ти… Ти просто знущаєшся наді мною останнім часом! Робиш усе наперекір, на зло! – крикнув Павло на дружину, яка ледь стояла на ногах. Останнім часом Павло не міг перебувати поруч із… Продовжити читання →
Наталя раділа: тітка поступилася їй свою квартиру на першому поверсі двоповерхівки на околиці міста, поїхавши жити на пенсії до Наталченої матері в селище. Таким чином, здійснилася мрія тітки жити в сільській місцевості, на природі та, тим більше, з рідною сестрою…. Продовжити читання →
– Що?!! – Віка не вірила власним вухам, – ти при своєму розумі? Свій медовий місяць ми маємо провести у тебе в селі?!! Та ще й на картоплі?!! Ми ж на турбазу збиралися! Ти що забув? Вона кипіла, як самовар…. Продовжити читання →
– Маю до тебе розмову непросту, сину, якщо можеш, приїдь у суботу – голос у батька був настільки сумний, що Андрій з самого ранку примчав у село. – Щось сталося, тату? Ти, бува, не захворів? Щось і вигляд у тебе… Продовжити читання →
– Та ні, Петре, я до тебе не повернуся, про це і мови не може бути, навіть не проси. Ти маєш рацію, я – твоя шлюбна дружина, але занадто пізно ти згадав про це – кажу. Через 20 років до… Продовжити читання →
– Він просив передати, що в нього є жінка, як ти. Тільки красивіша. Тихий голос на тому кінці дроту раптом здався надзвичайно гучним. Напівтемна кімната, освітлена лише сутінковим світлом осіннього дня, наче наповнилася луною цих слів. – Хто це? –… Продовжити читання →