Романович

“— Гарненька квартирка, — процідила крізь зуби мати, оглядаючи Лерині володіння. — От би Юленьці таку двокімнатну. А то вони з малюком змушені в гуртожитку жити, а тобі одній он які хороми дісталися. Несправедливо. — Юлька з Толіком сидять, склавши руки, і чекають, що заповітні квадратні метри самі їм на голову впадуть. Але так не … Читати далі

“– Я мушу поїсти вдома. Щоб бабуся не сварилася. – Як це – не сварилася? – Ілля насупився. Петя опустив очі в  тарілку і ледве чутно промовив: – Вона сказала, що я її об’їдаю. Що через мене в неї грошей не вистачає Ранкове сонце ледь пробивалося крізь фіранки, коли Ілля почув дивні звуки з кухні. Не плач, … Читати далі

“Сховавшись від дощу у старому  сараї на дачі, Надя випадково підслухала підступний план рідні покійного чоловіка, і діяла на випередження… Надія тримала в руках пакет із помідорами й відчувала, як холодні краплі дощу барабанять по каптуру куртки. Серпень видався дощовим, небо затягло сірими хмарами, і здавалося, що сонце забуло дорогу до цього передмістя Черкас. Вона йшла від … Читати далі

“— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров прилила до щік. Дванадцять років шлюбу, дванадцять років я терпіла зневагу Я стояла у дверях … Читати далі

“– Я тебе дуже прошу, подзвони всім, кого ти запрошувала, та скасуй! Аліса сама покличе того, кого вважає за потрібне. – Як ти собі це уявляєш? Ти мене хочеш зганьбити перед усією ріднею? Я сама поговорю з твоєю дружиною і поясню їй, що таке сімейні традиції, якщо ти цього зробити не в змозі! – Алісо, … Читати далі

 “Я була для своєї сім’ї безплатною хатньою робітницею, поки не поїхала по бізнесу в іншу країну. І всім утерла носа Олена Володимирівна стояла біля плити, помішуючи суп, коли чоловік увійшов на кухню та кинув на  стіл запрошення. – Твоя зустріч випускників, – промовив Сергій, не відриваючи погляду від телефону. – У суботу. Вона подивилася на запрошення. Тридцять … Читати далі

– І не рідна ж вона їм, цим п’ятьом… А хіба скажеш… Ось як в житті буває… У Єгора Прохорова пішла із життя дружина. Так і не оговталася від появи останнього малюка. Тут би журитись і журитися, та п’ятеро діточок залишилося. Старшому, Миколці, дев’ять. Іллюші – сім. Близнюкам Сашкові та Льоші – по чотири. А … Читати далі

 “– Та хіба ж я одна? – Відповідала вона, – Ні, ви що, у мене велика родина! Ольга вже кілька років жила одна в невеликій хатині на околиці села. Втім, коли жінка чула таке на свою адресу, їй ставало смішно: – Та хіба ж я одна? – Відповідала вона, – Ні, ви що, у мене … Читати далі

— Я погодилася, щоб твоя сестра пожила у нас, поки вчиться, але вона вже пів року як закінчила навчання, тож нехай котиться звідси! Мені більше ця нахлібниця тут не потрібна! Вероніка сказала це рівним, позбавленим будь-яких емоцій голосом, але звук, з яким вона поставила свою тарілку в раковину поруч із жирною, заляпаною залишками соусу тарілкою … Читати далі

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри? Я стояла біля панорамного вікна свого офісу на сімнадцятому поверсі. Місто лежало внизу, … Читати далі