26 Травня, 2026

Автор: Романович

– А ти адресою, дочко, не помилилась? Може тобі хатню робітницю найняти, а ще няню? Мені з вами ніхто не допомагав, було вас троє, а я одна. Робота, будинок, прибирання. І пральних машин таких не було. Іноді вночі руками в тазі прала. – Не кажи мені про минуле століття! Краще про онуків подумай…
Uncategorized

– А ти адресою, дочко, не помилилась? Може тобі хатню робітницю найняти, а ще няню? Мені з вами ніхто не допомагав, було вас троє, а я одна. Робота, будинок, прибирання. І пральних машин таких не було. Іноді вночі руками в тазі прала. – Не кажи мені про минуле століття! Краще про онуків подумай…

Тамара Опанасівна чекала вечірній дзвінок від доньки. Не щодня дочка дзвонить, справ багато в неї, не встигає. – Мамо, ну нарешті ти вийшла на пенсію! Скільки можна працювати, у тебе є онуки, треба займатися з ними, гуляти! – А чи не вам я допомагала з іпотекою? Через це й працювала. Дякую, що далі працювати на […]

Read More
Щось не те… – казала мати Світлани, – не впускай її щодня, бо щастя не любить, як за ним хтось аж так пильно дивиться. Але Світлана лише сміялась: – Та що ти, мамо! Це ж Галя, ми разом виросли. Вона не може бажати мені поганого. З часом у домі Світлани почалися негаразди. Василя скоротили з роботи. Малий Тарасик почав часто хворіти. А одного дня, коли Світлана з чоловіком трохи посварились, Галя, ніби випадково, почала залишатися на вечері. – Я просто підтримати, ви ж як рідні. Василь сумний, от і поговорили трохи. Але ця «підтримка» з боку Галі була чимось схожим на павутиння: тонка, непомітна, а як втягне – то вирватися важко
Uncategorized

Щось не те… – казала мати Світлани, – не впускай її щодня, бо щастя не любить, як за ним хтось аж так пильно дивиться. Але Світлана лише сміялась: – Та що ти, мамо! Це ж Галя, ми разом виросли. Вона не може бажати мені поганого. З часом у домі Світлани почалися негаразди. Василя скоротили з роботи. Малий Тарасик почав часто хворіти. А одного дня, коли Світлана з чоловіком трохи посварились, Галя, ніби випадково, почала залишатися на вечері. – Я просто підтримати, ви ж як рідні. Василь сумний, от і поговорили трохи. Але ця «підтримка» з боку Галі була чимось схожим на павутиння: тонка, непомітна, а як втягне – то вирватися важко

У Світлани завжди була подруга з дитинства – Галина. Жили по сусідству, разом ходили в школу, потім на курси крою і шиття, потім навіть на весіллі Світлани Галина дружкою була. Але щось в цій дружбі було не зовсім рівне. Світлана була лагідна, щира, не знала, як відмовити чи образити. А Галя – гостра на язик, […]

Read More
— Дівчинко моя, ти не хвилюйся, я тебе ні краплі не засуджую, ти не думай, — захлинаючись словами, продовжувала Ірина Степанівна. — Я тобі допомагатиму! І до пологів, і особливо після. Щоб ти інститут закінчила спокійно. — Мамо, та там ще не точно, при надії я чи ні. На тесті немає лінії, а так, щось незрозуміле. Я читала, що бувають хибнопозитивні і неінформативні результати. До лікаря треба йти, а я боюся. — Та чого ти, не бійся! Хочеш, підемо разом!
Uncategorized

— Дівчинко моя, ти не хвилюйся, я тебе ні краплі не засуджую, ти не думай, — захлинаючись словами, продовжувала Ірина Степанівна. — Я тобі допомагатиму! І до пологів, і особливо після. Щоб ти інститут закінчила спокійно. — Мамо, та там ще не точно, при надії я чи ні. На тесті немає лінії, а так, щось незрозуміле. Я читала, що бувають хибнопозитивні і неінформативні результати. До лікаря треба йти, а я боюся. — Та чого ти, не бійся! Хочеш, підемо разом!

— Я відразу розкусив твій план! Ти вирішила приховувати від мене, поки не стане запізно від ЦЬОГО позбуватися! Ось тут Катя не витримала: — Позбуватися? Це не прострочені продукти в холодильнику і не пакет зі сміттям, щоб від нього позбуватися! Це дитина! Жива істота!… …Готувати для своєї дитини — це щастя! Тільки таке щастя останнім […]

Read More
— Це що ж виходить, поки його самого за порожнє місце тримали, так він руки готовий був цілувати тій, хто увагу зверне
Uncategorized

— Це що ж виходить, поки його самого за порожнє місце тримали, так він руки готовий був цілувати тій, хто увагу зверне

— Даринко, на два слова, будь ласка, — зітхнув чоловік, коли Дарина, звично пурхаючи між плитою, стійкою і столом, споруджувала купу салатів і закусок для гостей, яких чекали ввечері. — Так, Вітюшо, що сталося? — Ось знову, Вітюша… Я ж казав тобі, що це ненормально,не називай мене так. — «Вітюша» і «Вітенка» цілком нормальні зменшувально-пестливі […]

Read More
– Матвію, – покликала Ліза нареченого, який у цей час вийшов на кухню. – Христина сказала, що ти хочеш прописати своїх батьків у моїй квартирі. Це правда? – І коли ти збирався про все це мені сказати? – Запитала Ліза. – Після весілля?
Uncategorized

– Матвію, – покликала Ліза нареченого, який у цей час вийшов на кухню. – Христина сказала, що ти хочеш прописати своїх батьків у моїй квартирі. Це правда? – І коли ти збирався про все це мені сказати? – Запитала Ліза. – Після весілля?

Останнім часом мама була задумлива. Прасує білизну, а погляд ніби кудись у простір спрямований. Ліза питає її про щось, вона головою киває, а потім перепитує: – Що ти сказала, Лізо? – Тату, ти не знаєш, що з нашою мамою трапилося? Вона наче на іншу планету відлетіла. – Знаю. Але тобі це не сподобається, – відповів […]

Read More
– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом? Чому я маю тулитися в кімнаті гуртожитку, а ти в цих хоромах? Змінюймося! – Заявив онук
Uncategorized

– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом? Чому я маю тулитися в кімнаті гуртожитку, а ти в цих хоромах? Змінюймося! – Заявив онук

– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом? Чому я маю тулитися в кімнаті гуртожитку, а ти в цих хоромах? Змінюймося! Валентина Сергіївна дивилася на онука трохи здивовано, засмучено. Скільки вона його не бачила?Останній його візит був п’ять років тому, і навіть згадувати не хотілося. Тоді все закінчилося плачевно […]

Read More
Олена відчинила двері, побачивши свекруху, наче трохи здивувалася. Нічого не сказала, тільки запитально дивилася. – Доброго ранку, Олесю. Оце приїхала… Та не на довго. З гостинцем от принесла, – простягнула вузлик. – Та дякую, тільки в нас і так холодильник повний. І молока стільки не п’ємо, – сказала Олена і взяла пакунок так, ніби він був їй зайвим тягарем. У квартирі пахло кавою і парфумами. На кухні було стерильно чисто, мов у лікарні. Марія роззулась і пройшла у вітальню. Там грався Тимко – трохи осторонь, але коли побачив бабусю, стрепенувся і, не впевнено, підійшов
Uncategorized

Олена відчинила двері, побачивши свекруху, наче трохи здивувалася. Нічого не сказала, тільки запитально дивилася. – Доброго ранку, Олесю. Оце приїхала… Та не на довго. З гостинцем от принесла, – простягнула вузлик. – Та дякую, тільки в нас і так холодильник повний. І молока стільки не п’ємо, – сказала Олена і взяла пакунок так, ніби він був їй зайвим тягарем. У квартирі пахло кавою і парфумами. На кухні було стерильно чисто, мов у лікарні. Марія роззулась і пройшла у вітальню. Там грався Тимко – трохи осторонь, але коли побачив бабусю, стрепенувся і, не впевнено, підійшов

Марія Іванівна прокинулася ще вдосвіта, приготувала собі вузлик: баночку вишневого варення, домашній сир, пляшку молока, ще й пиріжків насмажила – з капустою, з картоплею, з вишнею. А тоді накрила все рушником, переодяглася у чисту сорочку, взула нові туфлі і тихо перехрестилася: – Господи, допоможи в дорозі… Вона їхала в місто, в гості до сина, якого […]

Read More
— Я мовчала, бо хотіла бути прийнятою як Катерина, а не як донька чиновника. Але для вас важливіше титул, ніж душа
Uncategorized

— Я мовчала, бо хотіла бути прийнятою як Катерина, а не як донька чиновника. Але для вас важливіше титул, ніж душа

Варення з вишні виглядало бездоганно — густе, прозоре, з яскравим насиченим кольором. Катерина акуратно протерла край банки, щільно закрутила кришку і поставила її в пакет, де вже лежали дві інші баночки з варенням, домашні пиріжки та коробка якісного чаю. Не надто багато, але й не з порожніми руками. – Катя, ти готова? — зазирнув у […]

Read More
– Володю, не перекручуй! Я лише попросила тебе допомогти – зайти до Тетяни ненадовго, глянути, що там із проводкою, чому не світить люстра, і все!
Uncategorized

– Володю, не перекручуй! Я лише попросила тебе допомогти – зайти до Тетяни ненадовго, глянути, що там із проводкою, чому не світить люстра, і все!

– Ні, мамо, не піду. – Як це – не підеш? – Галина Андріївна аж остовпіла. – Я Тетянці обіцяла! Їй нікому допомогти, крім тебе, там потрібна чоловіча сила. Невже тобі так важко? – Важко, мамо. І не хочеться. – Хочеться чи не хочеться – це не виправдання! Дівчині треба допомогти, вона нам майже рідня! […]

Read More
Слухай, Оленко, у нас з Андрієм зараз трохи складно. Не вистачає грошей до зарплати, а це ще тиждень. у нас ще й оренду квартири треба оплатити. Чи не могли б ви з Ігорем позичити нам 20 000 гривень? Я поверну, як тільки отримаю зарплату, через тиждень, обіцяю!
Uncategorized

Слухай, Оленко, у нас з Андрієм зараз трохи складно. Не вистачає грошей до зарплати, а це ще тиждень. у нас ще й оренду квартири треба оплатити. Чи не могли б ви з Ігорем позичити нам 20 000 гривень? Я поверну, як тільки отримаю зарплату, через тиждень, обіцяю!

Життя у великому місті, де оренда квартири коштує 15 000 гривень, а моя зарплата становить лише 20 000, змушувало мене ретельно планувати бюджет. Але одного дня я дізналася про зраду чоловіка, і це зруйнувало мій світ. У розпачі я зателефонувала подрузі Марії, з якою ми не спілкувалися кілька місяців. Той день я пам’ятаю, ніби це […]

Read More