Романович

Оксана росла сиротою при живих батьках. І якщо свою матір Оксана бачила лише на фотографіях і відеодзвінках, то батько жив по сусідству, але незважаючи на це, у вихованні доньки не брав жодної участі. Оксані здавалося, що чоловік навіть боявся дивитися в її бік, щоб та ненароком не попросила в нього чогось. І якщо раніше Оксана … Читати далі

Над Катрусею в класі хлопці сміялися. Вже дуже була смішною ця дівчина: ходила на навчання з косою, завʼязаною внизу звичайною гумкою, тоді як інші шестикласниці вже робили модні стрижки, взимку приходила до школи у звичайних сірих валянках, перевзуваючись у роздягальні в змінні сірі туфельки. Жила Катя зовсім близько від школи, і виходила з дому буквально … Читати далі

— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи … Читати далі

Аню всі вважали нерозумною. Із чоловіком вона жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію сім років. Чоловік бігав по жіночкам, практично цього не приховуючи. Перший раз він зрадив їй на другий день весілля, з офіціанткою. Н, а далі просто не порахувати. Подружки намагалися розплющити їй очі, але вона мило посміхалася … Читати далі

— Марино, ти мусиш мене виручити! — защебетала телефоном метушлива зовиця Олеся. — У нас післязавтра корпоратив. Шеф сказав, що я відповідальна за нього. — А я чим можу допомогти? — перебила сестру чоловіка Марина. — Ти ж гарна куховарка зі стажем! От я й вирішила до тебе звернутися. Список страв у мене є, — … Читати далі

— Насте, сядь! — наказала мати. — Розумію, що тобі важко, і мені важко, але треба щось вирішувати. Донька сама розуміла це, але що тут вирішиш. Адже не можна повернути час назад на ці два місяці. Вона сіла. — Я розумію, що ви кохали одне одного… — Мамо, чому ти говориш про це в минулому … Читати далі

— Ну, а що робити, Настю? — Настя стояла з сином немовлям на руках, а чоловік гарячково накидав речі у велику торбу. — Може, це все ненадовго. Настя та Дмитро живуть у шлюбі два роки, у квартирі, що належить Насті — батьки подарували однокімнатну на 25-річчя. Вони не олігархи, просто подумали про доньку багато років … Читати далі

Віра озирнулася на матір, та спокійно сиділа на вокзальній лавці й роздивлялася перехожих. «Я куплю тобі пиріжок із чаєм», – збрехала вона й пішла, сама завернула в бік вбиралень і вибігла через інший вхід, там, де був вихід на платформи. Усе йшло за планом, у цьому місті Віра була проїздом взимку і встигла вивчити всі … Читати далі

— Лілю, а ти що це наготувала стільки? Із собою щось хочеш зібрати? — Запитав чоловік, заходячи на кухню й потягуючись на ходу. Володя працював у нічну зміну, а повернувшись, одразу впав на ліжко, от Ліля й скористалася часом, витративши його на готування новорічних страв. — Куди із собою зібрати? Я новорічну вечерю готую, — … Читати далі

Свекруха Світлана Володимирівна сміялася з мене майже з першого дня нашої зустрічі. Не грубо, не відкрито — ні, вона була надто вихованою для цього. Її глузування ховалися за вишуканими посмішками, за легким нахилом голови, за фразами на кшталт: «Ну що ж, у кожного свої корені…» або «Як мило, що ти все ще тримаєшся за сільські … Читати далі