26 Травня, 2026

Автор: Романович

— Третя вже за рахунком, — простягнула Ніна, недобро посміхаючись, — братику, цього разу точно справа дійде до весілля? Або, як завжди, розбіжишся і з цією нареченою? Ані стало неприємно. По-перше, вона не знала, що у Матвія до неї вже були спроби побудувати серйозні стосунки з двома жінками і справа доходила до весілля. Чомусь ця новина дівчину засмутила. По-друге, Ніна демонструвала відверту ворожість, і Аня не розуміла причину такої поведінки.
Uncategorized

— Третя вже за рахунком, — простягнула Ніна, недобро посміхаючись, — братику, цього разу точно справа дійде до весілля? Або, як завжди, розбіжишся і з цією нареченою? Ані стало неприємно. По-перше, вона не знала, що у Матвія до неї вже були спроби побудувати серйозні стосунки з двома жінками і справа доходила до весілля. Чомусь ця новина дівчину засмутила. По-друге, Ніна демонструвала відверту ворожість, і Аня не розуміла причину такої поведінки.

— Аню, ти де? — пролунав у слухавці незадоволений голос золовки, — ми приїхали! Чому ти нас не зустрічаєш? Матвій сказав, що ти на вокзал за нами приїдеш! — А ти звідки до нас, Ніно? — поцікавилася Аня, — чому заздалегідь не попередила про те, що в гості приїдеш? — Так я і не в […]

Read More
Важка розмова…
Uncategorized

Важка розмова…

– Мамо, ви вдома? – голос Андрія у телефоні звучав незвично глухо. – Так, сонечко. Щось сталося? – Олена одразу відчула недобре. – Можна я приїду? – Звісно, ​​про що питаєш? Ти мене лякаєш! – Олено, ми запізнюємося. Що сталося? – він поправив краватку, дивлячись на дружину у відображенні. – Андрій дзвонив. Якось дивно. – […]

Read More
— А що це ти, Ігорю, курячі кістки обгризаєш до самого мозку? — почала «притиратися» до чоловіка Ганнуся. — Навіть моя собака так не робить. Коли тітка Алла прибирала після весілля з нашого столу, вона так потішалася над твоїми тарілками. І всім у селі розтрезвонила вже, що ти вилизав одну тарілку дочиста, а в другу кісточок обгризених наскладав
Uncategorized

— А що це ти, Ігорю, курячі кістки обгризаєш до самого мозку? — почала «притиратися» до чоловіка Ганнуся. — Навіть моя собака так не робить. Коли тітка Алла прибирала після весілля з нашого столу, вона так потішалася над твоїми тарілками. І всім у селі розтрезвонила вже, що ти вилизав одну тарілку дочиста, а в другу кісточок обгризених наскладав

Ганна пішла від чоловіка за два дні після весілля, взяла з собою найголовнішу цінність — собачку Монічку, загорнула її в рожеву ковдрочку і, зупинившись у дверях, прикрикнула так, що навіть кіт стрибнув зі звичного місця в підвал: — Речі мої, на завтра приготуй і достав! — Куди? До матері твоєї? — боязко озвався Ігор. — […]

Read More
Повернувшись з роботи, Ярина запакувала дві дорожні сумки, поклала ключі на стіл і оголосила синам і чоловікові: – Я їду. Де мене шукати, ви знаєте. Захочете жити зі мною, я залишаю два ключі від своєї квартири на тумбочці. Приїжджайте в будь-який час. Я завжди там на вас чекатиму. Прийшла в квартиру батьків і стала чекати, що їй зателефонує чоловік. Довго дуже чекала, а він все не дзвонив і не дзвонив. Лише тоді жінка зрозуміла, що може все вийти не так, як вона собі запланувала
Uncategorized

Повернувшись з роботи, Ярина запакувала дві дорожні сумки, поклала ключі на стіл і оголосила синам і чоловікові: – Я їду. Де мене шукати, ви знаєте. Захочете жити зі мною, я залишаю два ключі від своєї квартири на тумбочці. Приїжджайте в будь-який час. Я завжди там на вас чекатиму. Прийшла в квартиру батьків і стала чекати, що їй зателефонує чоловік. Довго дуже чекала, а він все не дзвонив і не дзвонив. Лише тоді жінка зрозуміла, що може все вийти не так, як вона собі запланувала

Ярина стояла в дверях, розглядаючи батьківську квартиру, яку не відвідувала вже понад двадцять років. У кожній тріщині на стіні, у кожному порожньому місці вона відчувала смуток колишніх часів, коли вона була ще молода та щаслива і легко могла ще тоді прийняти вірне рішення, щоб залишатися щасливою завжди, але вона прийняла, на жаль, помилкове. Дорога, яку […]

Read More
А я тільки на рік, – сказала Марія, сідаючи в автобус до Риму. – Всі так кажуть, – кинула зітхнувши сусідка по сидінню, – а лишаються надовго. Марія мовчала. У валізі – кілька суконь, фото дітей, а в душі надія, що це таки правильний вчинок. Минали місяці. Донька писала: «Мамо, мені лишилась ще рік. Я старатимусь. Спасибі за все». А син – рідко, але телефонував. І щоразу коротко: – Мамо, все добре. Тримайся там. Марія трималась. І ночами, коли всі спали, шепотіла: – Господи, дай мені сили. Бо я не залізна
Uncategorized

А я тільки на рік, – сказала Марія, сідаючи в автобус до Риму. – Всі так кажуть, – кинула зітхнувши сусідка по сидінню, – а лишаються надовго. Марія мовчала. У валізі – кілька суконь, фото дітей, а в душі надія, що це таки правильний вчинок. Минали місяці. Донька писала: «Мамо, мені лишилась ще рік. Я старатимусь. Спасибі за все». А син – рідко, але телефонував. І щоразу коротко: – Мамо, все добре. Тримайся там. Марія трималась. І ночами, коли всі спали, шепотіла: – Господи, дай мені сили. Бо я не залізна

– А я тільки на рік, – сказала Марія, сідаючи в автобус до Риму. – Всі так кажуть, – кинула зітхнувши сусідка по сидінню, – а лишаються надовго. Марія мовчала. У валізі – кілька суконь, фото дітей, а в душі надія, що це таки правильний вчинок. Їй було 48. Чоловік – давно покинув. Син – поїхав […]

Read More
У суботу ми з Богданом приймали майбутніх сватів. Я готувалась, як на іспит. Все вимила, начистила, наготувала усього. Але майбутня сваха сиділа за столом дуже стримана. Говорила ввічливо, але без іскри. А вже наступної суботи ми поїхали до них у гості – і тоді я все зрозуміла. Їхній дім, не дім – палац. Мені таке тільки в журналах траплялося бачити. Світлі просторі кімнати, дизайнерський інтер’єр, розкішний сад. Стіл ломився від наїдків, назви яких які я й вимовити не вміла. Я сиділа там, ніби зайва. Все виглядало красиво – тільки всередині щось стискалось. Ми з Богданом – ніби з іншої планети. Дивишся – дві пари батьків, а між нами – прірва. Але коли побачила, як Максим пригорнув Лесю, як лагідно дивиться на неї – трішки відпустило. Може, не все так страшно
Uncategorized

У суботу ми з Богданом приймали майбутніх сватів. Я готувалась, як на іспит. Все вимила, начистила, наготувала усього. Але майбутня сваха сиділа за столом дуже стримана. Говорила ввічливо, але без іскри. А вже наступної суботи ми поїхали до них у гості – і тоді я все зрозуміла. Їхній дім, не дім – палац. Мені таке тільки в журналах траплялося бачити. Світлі просторі кімнати, дизайнерський інтер’єр, розкішний сад. Стіл ломився від наїдків, назви яких які я й вимовити не вміла. Я сиділа там, ніби зайва. Все виглядало красиво – тільки всередині щось стискалось. Ми з Богданом – ніби з іншої планети. Дивишся – дві пари батьків, а між нами – прірва. Але коли побачила, як Максим пригорнув Лесю, як лагідно дивиться на неї – трішки відпустило. Може, не все так страшно

Я неабияк хвилювалася, коли наша Леся – єдина донька – заявила, що виходить заміж. А тепер ще й майбутні свати захотіли прийти до нас у гості. Леся розповіла: батьки її нареченого, Максима, мають не лише гроші, а й великий дім за містом. Живуть, як з картинки – усе в них блищить і сяє. А в […]

Read More
І ось до матері і сестри Дмитра дійшла інформація, що Ольга шукає няню. Незабаром Ірина Борисівна і Ніна вже сиділи на кухні у Дмитра і Олі. — Мамо, ви з Ніною чомусь не попередили, що прийдете в гості. Щось сталося? — поцікавився у своїх родичок Дмитро. — Мені що, щоб до сина і онука прийти, потрібно дозволу питати? Мати з сестрою завадили? Нам піти? — розсердилася Ірина Борисівна.
Uncategorized

І ось до матері і сестри Дмитра дійшла інформація, що Ольга шукає няню. Незабаром Ірина Борисівна і Ніна вже сиділи на кухні у Дмитра і Олі. — Мамо, ви з Ніною чомусь не попередили, що прийдете в гості. Щось сталося? — поцікавився у своїх родичок Дмитро. — Мені що, щоб до сина і онука прийти, потрібно дозволу питати? Мати з сестрою завадили? Нам піти? — розсердилася Ірина Борисівна.

— Загалом, слухай! Твоя Ольга обійдеться без няні, не розірветься! А ти замість зарплати няні будеш поки кредит за Ігоря платити. До них вже колектори приходили! — вказала Ірина Борисівна синові. — Мамо! — стукнув кулаком по столу Дмитро. — Ось як у тебе це завжди виходить?! Батько тому не прийшов? Він знав, що ти […]

Read More
– Доню, ти віддала б братові ті гроші, що збирала на квартиру! – Попросила мати. – Тобі ж тепер вони не потрібні! – Чому це мені не потрібні? – Здивовано промовила Елла
Uncategorized

– Доню, ти віддала б братові ті гроші, що збирала на квартиру! – Попросила мати. – Тобі ж тепер вони не потрібні! – Чому це мені не потрібні? – Здивовано промовила Елла

– Доню, ти віддала б братові ті гроші, що збирала на квартиру! – Попросила мати. – Тобі ж вони тепер не потрібні! – Чому це вони мені не потрібні? – Здивовано промовила Елла. – Слухай, ти поводишся, як дитина! Скупишся, рахуєшся. Я думаю, це все через твої ревнощі до Борі. Досить уже ревнувати, настав час […]

Read More
– Ах, ти ще й ображати мене надумав?! – Господиня перемістилася ближче до грубки, і зробила загрозливий вигляд. – Ану, йди звідси, поки цілий! А то як візьму кочергу, і перетягну тобі по хребтині! – Розлютилася сусідка
Uncategorized

– Ах, ти ще й ображати мене надумав?! – Господиня перемістилася ближче до грубки, і зробила загрозливий вигляд. – Ану, йди звідси, поки цілий! А то як візьму кочергу, і перетягну тобі по хребтині! – Розлютилася сусідка

Минуло вже сорок днів, як Настя поховала чоловіка. А на сорок перший день у двері хати постукав Микола. – Настю, у мене до тебе є одна розмова, – сказав він не дуже впевненим тоном. – Яка ще розмова? – непривітно зустріла сусіда господиня. Настя Миколу завжди недолюблювала, бо характер у того був запальний і навіть […]

Read More
– Ну і навіщо це? Тебе хто просив? Ти що, голодний – на чужі туфлі кинувся. – Вона довго вичитувала кота, намагалася шваброю дістати його, але він вперто сидів у своєму сховищі
Uncategorized

– Ну і навіщо це? Тебе хто просив? Ти що, голодний – на чужі туфлі кинувся. – Вона довго вичитувала кота, намагалася шваброю дістати його, але він вперто сидів у своєму сховищі

Вранці Арсеній, як завжди, поїхав на роботу. За традицією поцілував дружину, сказав, що буде ввечері, встиг погладити кота і вийшов. Кіт Василь ще трохи постояв біля дверей, можливо, сподіваючись, що господар повернеться. – Не сподівайся, він прийде тільки ввечері. – Сказала Ліка коту, і той тужливо подивився в очі господині. – Ось ти, улюбленець, – […]

Read More