Романович

— Мамо, скільки можна лізти в моє життя? Ти наче наглядачка! — шістнадцятирічний Богдан грюкнув дверцятами шафи й сердито подивився на матір. Ірина розгубилася. Вона давно звикла до різкості молодшого сина, але кожного разу його слова ранили її так, ніби вона чула їх уперше. — Богданчику, я ж нічого поганого не сказала. Просто запитала, з … Читати далі

— Дружино! Знову ти за старе! Доки це ще триватиме, скажи мені? Ти в цьому домі взагалі збираєшся хоч щось робити, чи й далі сидітимеш і чекатимеш, поки все саме розсмокчеться? — різко кинув Андрій, тільки-но переступивши поріг квартири, і з гуркотом кинув ключі на тумбочку в передпокої. Ірина здригнулася від несподіванки, бо щойно вимкнула … Читати далі

«Купи на барахолці, у нас сувора економія», — казав Ігор, коли доньці не вистачало на зимове взуття. Оля плакала у ванній і не знала, що просто над нею, за решіткою, лежать тисячі доларів. Правда виявилася гіршою за зраду. Бо він справді рятував їхню дитину, а її в цих планах не було. Синя пластикова тека вивалилася … Читати далі

Я сказала чоловікові «ні» заради нашої двадцятої річниці — Я вже пообіцяв своїй матері, що суботу й неділю проведу в неї: треба перебрати всю картоплю в льосі, побілити стіни від цвілі й перекопати город перед зимою, а твої посиденьки почекають. Отак, буденно й не підводячи очей від тарілки з тушкованим м’ясом, мій чоловік перекреслив двадцять … Читати далі

Ірина та Олег дружили ще зі школи. З восьмого класу вони сиділи за однією партою, разом робили домашні завдання, підставляли одне одному плече й разом ходили гуляти. Та така дружба дуже не подобалася матері Олега. Усе було зрозуміло: у Марини було ще дві сестри й молодший брат. Її мама працювала медсестрою в дитячій лікарні, тато … Читати далі

Сусідка повернула мені старий кухонний комбайн моєї покійної мами брудним і зламаним, але я відразу зрозуміла, що вона щось приховує. Мою сусідку Тамару в домі знали всі. Вона часто просила в мешканців різні речі: драбину, побутову техніку. Але повертала їх далеко не завжди вчасно — іноді брудними, іноді пошкодженими, а часом удавала, ніби забула. На … Читати далі

Телефон Тараса задзвенів рівно о восьмій вечора. Він витер руки, взяв слухавку й відійшов до вікна. – Тарасе, ти їв? – долинув на всю кухню голос свекрухи. – Їв, – через силу відповів він. – А що вона тобі дала? – тут же спитала вона. – Знову макарони? – Смажену картоплю. – І картоплю вона … Читати далі

«Кому ти потрібна в сорок три?» — сказав він і поїхав. А через три місяці не впізнав колишню дружину Після дев’ятнадцяти років шлюбу Василь пішов з родини, впевненим, що Рита більше нікому не буде цікава. Але три місяці потому він не повірив своїм очам, зустрівши свою колишню дружину. Двері хряснули з глухим стуком. Рита залишилася … Читати далі

Минулої суботи я взялася розбирати сервант. Той самий, що стоїть у мене в кімнаті вже стільки років, що я майже перестала його помічати. Донька давно мені твердить: – Мамо, навіщо тобі половина цього «добра»? Викинь хоч те, чим не користуєшся. Я щоразу відмахувалася: – Колись розберуся. І от дочекалася. Спершу дістала чарки на тоненьких ніжках. … Читати далі

— Куди поділися чотириста вісімдесят п’ять тисяч гривень? — Поліна з розмаху поклала телефон на клейончасту скатертину. Екран світився холодним білим світлом. У банківському застосунку горів жирний нуль. Ніна Борисівна навіть не здригнулася. Вона акуратно підчепила ножем край помідора, зрізаючи тонку червону стружку. Крапля соку бризнула на дерев’яну дошку. — Я зняла їх у п’ятницю, … Читати далі