Романович

— Не розумію, навіщо витрачати стільки грошей? Вона ж навіть нічого не втямить. Валерій перебив свою дружину Ксенію, коли та з ентузіазмом розповідала, яке свято хоче влаштувати на перший день народження доньки. Ксюша одразу знітилася. Вона не вважала це марнотратством. Адже це перший рік їхньої Анфіси, їхньої красуні! Так, мала нічого не запам’ятає, але ж … Читати далі

— Мамо, у тебе є печиво? Діти трохи зголодніли. — Щось знайдеться, — відповіла Надія Вікторівна, дістаючи чашки. Коли всі розсілися за столом, і діти з апетитом наминали печиво, Олег прокашлявся: — Мамо, ми, власне, хотіли про дещо поговорити. Надія Вікторівна внутрішньо напружилася. Вона вже знала, що буде далі. — Розумієш, у нас тут ситуація… … Читати далі

Діти скинулися мені на день народження. Коли я відкрила конверт — зрозуміла, як вони насправді до мене ставляться…   …Шістдесят років — кругла дата. Я не хотіла святкувати. Але десь всередині, у тому таємному місці, де досі живуть дурні надії, я все-таки чекала, що діти щось придумають. Зберуться разом, посидимо, поговоримо. Ні ресторану, ні гучних … Читати далі

Олена сиділа на краю ліжка, до болю стискаючи в руках маленьку іграшкову машинку. Руки тремтіли, а в очах стояли гарячі сльози, заважаючи дихати. Пів години тому її новоспечений чоловік Михайло буденним тоном оголосив, що чужа дитина їм у домі більше не потрібна. Ці слова пролунали як грім серед ясного неба. Олена не могла повірити, що … Читати далі

— Боже, тільки не це… Кіра дивилася на тест із двома смужками й серйозно боялася, що зараз знепритомніє. Дитина не просто не входила в її плани — вона руйнувала її життя. Батьків у Кіри не було. Її виховувала бабуся, бо батьків позбавили батьківських прав, а потім їх й зовсім не стало. Але й бабуся пішла … Читати далі

Для Олени світ зупинився у звичайний дощовий вівторок. Вона щойно повернулася з супермаркету, де ледь не пів години вибирала свіжі овочі, і розкладала продукти на кухонному столі, коли раптово задзвонив стаціонарний телефон. Це був дзвінок не на мобільний, а на старий міський апарат, що стояв у вітальні. Від самого звуку, такого знайомого і побутового, у … Читати далі

— Ви б самі стежили за словами в моєму домі, Маргарита Павлівна, якщо не хочете потім ходити зі вставним зубним протезом…   …— Антоне, ти впевнений, що не можеш відмовитися від цього відрядження? Ксенія стояла у дверях спальні, спостерігаючи, як чоловік складає речі в невелику валізу. — Три дні без тебе — це вічність! — … Читати далі

Олена відчинила дверцята холодильника і застигла на місці. Під яскравим світлом лампочки, яка ледь помітно мерехтіла, відкрилася картина повного спустошення. У пластиковому лотку, де зазвичай було хоча б десяток яєць, сиротливо гойдалося лише одне. У дверцятах самотньо стояла напівпорожня пляшка соусу, що давно втратив свій вигляд, і це було все, що залишилося від запасів. Вчорашня … Читати далі

— Ну, на четвер нічого не плануй. Ніяких своїх серіалів чи балачок із подружками. У четвер чекаю на тебе. Треба випрати речі, прибрати, — заявила наказовим тоном Зінаїда Петрівна на іншому кінці дроту. Ольга здригнулася, але промовчала. Телефонна розмова зі свекрухою вкотре закінчувалася наказом. Ці бесіди завжди були короткими й конкретними: мінімум привітань, максимум вказівок. … Читати далі

— Ти пам’ятаєш, який сьогодні день? — запитала Тамара, навіть не підводячи голови від каструлі, де булькотів борщ. Петро Олександрович, який саме розв’язував шнурки на своїх дорогих італійських туфлях, на мить завмер. Його пальці, звичні до пера та указки, на мить втратили ритм. Він підвів очі на дружину, але вона дивилася не на нього, а … Читати далі