Романович

— Мама твоя чого приперлася?! Марисю, що це знову за несподіванки? Ти ж обіцяла, що сьогодні нормально відпочинемо удвох після цього тижня на роботі! — Андрій роззувався в передпокої, тримаючи в руках важкий портфель із документами, і ще здалеку намагався докричатися до дружини, сподіваючись на звичне домашнє тепло. — А я вам, діти мої, не … Читати далі

— Якщо це чудовисько переступить поріг нашого дому, я за себе не ручаюсь! Ти взагалі головою думаєш? Ти розумієш, яка в тебе буде дитина? Тобі хочеться потім вночі з нею гуляти, щоб на нас люди озиралися? — І взагалі, подивися уважно: я точно не вийду на вулицю з таким страховиськом. Що скажуть друзі твого батька? … Читати далі

О третій годині ночі коханка мого чоловіка надіслала мені фото, сподіваючись зламати мене, але я переслала його всій раді директорів його компанії… Рівно о 3:00 ранку мій телефон завибрував на мармуровій тумбочці поруч зі мною. Недостатньо гучно, щоб розбудити весь будинок. Достатньо — щоб розбудити дружину, яка сім років училася спати поруч із людиною, що … Читати далі

— Не треба тут із себе господиню корчити, це хата мого сина! — голосно кинула Ганна Іванівна, впершись руками в боки й ставши просто посеред моєї клумби з трояндами. — Артем тут господар, тож і ми не сторонні. Тому давай, Ірино, без цих твоїх міських замашок. Родина приїхала, приймай нас як годиться. Я стояла на … Читати далі

Дівчинка стояла на порозі з великим рюкзаком, мокра від дрібного осіннього дощу, і дивилася на стару жінку так, ніби вже знала її все життя. — Добридень. Ви Меланія Остапівна Кравець — Так, дитино. А ти хто — Я Соломія. Ваша внучка. Тато казав, що у мене немає бабусі. Меланія вхопилася за одвірок. Свічка в кімнаті … Читати далі

— Мамо, ну як так можна: невже в рідному домі так важко нормально прийняти гостей, як це завжди було заведено? — невдоволено кинув Артем, перебираючи в руках ключі від машини й дивлячись на втомлене обличчя матері з неприхованим докором у голосі. — А я вас, мої дорогенькі діти, дуже прошу не плутати щиру гостинність із … Читати далі

Ще два тижні тому мені й у голову не могло прийти, що доведеться виставити сестру чоловіка за двері власного дому. Соромно зізнаватися, але всі роки нашого шлюбу я чомусь була впевнена: мудрість — це постійно поступатися, згладжувати гострі кути й мовчки ковтати образи. Лише б у сім’ї зберігався хоч якийсь крихкий мир. — Олено, ну … Читати далі

— Ірино, ну яке ще забрати з пологового, у мами сьогодні гості на дачі, я біля мангала стою! — з телефона за спиною чоловіка гучно лунала музика, сміялися люди й дзенькали келихи з виноградним. — Виклич собі таксі, доїдеш із малою сама, не пані! Я стояла у просторому холі пологового будинку, притискаючи до себе рожевий … Читати далі

Олексій зовсім не чекав, що Марина так легко погодиться на розлучення. Але ще більше його зачепило інше: вона навіть жодного разу не попросила його передумати й не благала залишитися. Йому чомусь здавалося, що мине кілька місяців, її впертість розвіється, і колишня дружина обов’язково подзвонить. Може, не з проханням повернутися. Просто скаже щось таке, з чого … Читати далі

Інеса стояла посеред кухні, стискаючи в руках порожню серветку, і голос її звучав так, ніби вона звертається не до однієї жінки, а до цілого залу. — Тут тільки шість шматків, Раїсо Опанасівно. Вам що, важко було порахувати до десяти? Ви ж учителькою математики були тридцять років. Чи ви спеціально так зробили, щоб моїх подруг голодними … Читати далі