– Поліно, ти що – зовсім з глузду з’їхала? Та тебе розвели, як недолугу! – обурено вичитував дружину Артем. – А чим ти незадоволений? – Запитала Поліна. – Ти уявляєш, скільки коштує будинок, а головне – земля, яку тітка залишила вам із Наталею у спадок?! – Якби ви продали все це, та поділили гроші, ми […]
– Я до своєї мами приїжджаю, а ти до свекрухи – ось і працюй, а мені побалакати хочеться, відпочити
– Кохана, ти не забула, ми завтра до мами їдемо, треба вишні зібрати, – нагадав Віктор своїй дружині. Мама Віктора жила в селі, за годину їзди від міста. Невелике господарство, ділянка, сад із фруктовими деревами – скрізь потрібна була допомога. Старший брат Віктора жив за п’ятсот кілометрів, а молодша сестра Олена у сусідній області, але […]
Після випадково побаченого повідомлення в телефоні чоловіка, Олена зрозуміла, що це кінець. – Я їду. До мами в село. Мені треба подумати. Влад її навіть не намагався зупинити, зробив вигляд, що так навіть на краще, мовляв, їм обом треба зробити паузу і переглянути стосунки, які дали тріщину. Олена поїхала не до батьків, а в село в Карпатах, де ще стояла стара хата її бабусі. Мама давно переїхала в райцентр, але хату тримала в порядку. Там було тихо. Свіже повітря, тиша, мальви під вікнами, півні щоранку. Вперше за довгий час Олена спала глибоко, без думок
Олена завжди вірила в свою сім’ю. Вона йшла під вінець із Владом, маючи в серці щире кохання та мрію про спільне майбутнє. Вони були разом вісім років, із них шість – у шлюбі. Жили в місті, мали гарну квартиру, обидвоє працювали. Єдине, що тривожило – діти, а точніше – їхня відсутність. Олена мріяла про дитину, […]
– Свєтка твоя хоче мене вморити! Віднеси суп в лабораторію! Вона, напевно, туди чогось підсипала! Все ніяк не дочекається, коли мене не стане! Зі світу мене зжити хоче! – Голосила свекруха
– Свєтку свою не приводь! Це мій ювілей. Не хочу бачити її за своїм столом! – категоричний тон матері вибив Антона із рівноваги. Він спробував заперечити: – Мамо, вона моя дружина. Що я їй скажу? Що її не запрошено? Я взагалі не розумію, що вона тобі зробила? Ми одружені вже п’ять років. Пора б тобі […]
Одного разу дивна жінка сказала: – У вас буде троє дітей. Двоє – від природи. Один – від Бога. За добре серце. За терпіння. Шлях буде важким, але світлим
– Люся, на мою думку, я щойно збив кішку… — хрипко прошепотів я в трубку. – І що? — спокійно відповіла вона. – Як “і що”?! Що мені тепер робити? – Ну, спершу вийди з машини, перевір, чи жива вона взагалі. Я проковтнув ком в горлі. Двір здавався порожнім, повітря було густе, як перед грозою, […]
– А ще речі з місця на місце переставляє, – ніби в простір накидала Настя. – Табуретки вічно всі з кухні по квартирі рознесе, книги в шафі переставить. Ще всі наші фотографії з Дмитром, що в рамочках і в серванті, зображенням вниз кладе! Марина перестала сміятися, бо в її голові з’явилися деякі підозри. — Слухай, а ось це вже не зовсім нормально! — зауважила вона. — А до цього все було нормою? — спалахнула Настя. — Ні, звичайно, — Марина схилила голову. — Просто фотографії — це вже клініка або щось інше! Настя подивилася на подругу підло: — Ну?
— Дмитро, забери у неї ключі! — вимагала Настя від чоловіка. — Ну, чого ти? — втомлено промовив Дмитро. — Це нова хвиля протистояння невістки і свекрухи? — Це нова хвиля відсутності совісті! — крикнула Настя. — Ні, якщо тобі подобаються такі трудові подвиги, то наступного разу без мене! — Насть, ну це фітнес, на […]
Слава вважав, що витрачатися на дружину не обов’язково, тому на кожне свято дарував чергову коробку цукерок і троянди, які, до речі, Діна ненавиділа. — Діна, ну що за дурниці? Навіщо тобі ця корекція? Продовжуй ходити в окулярах, в них ти все бачиш! У мене зараз немає зайвих грошей, я замовив новий автомобіль у салоні, його потрібно викуповувати. Чому тебе раптом перестали влаштовувати окуляри? Я за них, між іншим, 7 тисяч віддав! Не починай більше розмову на цю тему, грошей немає!
Слава вважав, що витрачатися на дружину не обов’язково, тому на кожне свято дарував чергову коробку цукерок і троянди, які, до речі, Діна ненавиділа. — Діна, ну що за дурниці? Навіщо тобі ця корекція? Продовжуй ходити в окулярах, в них ти все бачиш! У мене зараз немає зайвих грошей, я замовив новий автомобіль у салоні, його […]
Ярему люди знали в селі як чоловіка справедливого, трохи буркотливого, але з добрим серцем. Жив він сам після того, як відійшла у засвіти його дружина Катерина. Донька Оленка давно вже перебралася в місто – працювала там у школі вчителькою молодших класів. Часто дзвонила батькові, приїжджала на вихідні. А тоді одного літа приїхала не сама, а з хлопцем, Сашком. – Не дядько. Тесть я тобі, хоч і не розписані ще. Але знай: донька в мене одна. І душа моя – в ній. Ярема відразу ж повів майбутнього зятя на город, щоб той показав що вміє
Ярему люди знали в селі як чоловіка справедливого, трохи буркотливого, але з добрим серцем. Жив він сам після того, як відійшла у засвіти його дружина Катерина. Донька Оленка давно вже перебралася до міста – працювала там у школі вчителькою молодших класів. Часто дзвонила батькові, приїжджала на вихідні. А тоді одного літа приїхала не сама, а […]
Вона сиділа під дощем…
Вперше вона з’явилася того вечора, коли дощ починав із самого ранку і не збирався закінчуватись. Сірий, в’язкий, липкий – він стікав по шибках і плескав по калюжах, ніби навмисне намагався залізти під комір. Віка вже майже зачинилася – покупців не було, як і більшість вечорів останніми тижнями. Крамниця стояла на розі, ближче до дворів, і […]
Людина за хвірткою трохи пом’якшила тон і сказала вже спокійніше: – А ти хто взагалі будеш? І бабуся де? Я онук її, Ванька, Валентина син. – Я Андрій, теж онук, брат твій двоюрідний виходить. Зараз, почекай, відкрию. Андрій відчинив хвіртку. За нею виявився здоровенний чолов’яга під два метри зросту, мало схожий на дитячий образ пухкого Ваньки, якого він пам’ятав.
— Женька, відчиняй, — несамовито кричав хтось на вулиці і бив ногами по залізній огорожі, — родичі приїхали! Олена насилу розштовхала чоловіка, втомленого після нічної зміни: — Андрій, мені страшно, там хтось ломиться до нас на ділянку. І Женьку вимагають, тут же взагалі таких немає. – А, це мій дядько, якого не стало 3 роки […]