Романович 
— У сенсі залишилося місяці зо два? Це що, жарт такий? Олено, ти жартуєш?! Як це? Їй же 30 років! Їй тридцять! Які два місяці? А Максим? Олег казав це, але всередині вже розумів, що це не жарт і тепер багато для нього не буде колишнім. Вони прожили з Вірою три роки. Одружилися молодими, кохали … Читати далі
-Відчепися ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі я й знати не знаю, чия це дитина. А може, не моя зовсім? Тому, вперед і з піснею, а я мабуть поїду собі, – говорив Віктор Валентині збираючи речі. А вона стояла і не могла повірити своїм вухам. І це Віктор, який у … Читати далі
У квартирі подружжя уже третій день тиша. Олена вставала о пів на сьому ранку, по дзвінку будильника. Приводила себе до ладу, пила каву, яку вже третій день варила тільки для себе, і рівно о сьомій залишала квартиру. Відразу після цього підіймався Савелій. Він сам смажив яєчню, варив каву. Сьогодні він не знайшов випрасуваної сорочки – … Читати далі
— Слухай, тобі ж однаково де Новий рік зустрічати, у тебе ні кошеняти, ні дитини. Ну, Марино, – напарниця гундосила другий день поспіль. — У тебе теж ні кошеняти, ні дитини, – Марина заперечувала, але рішення вже прийняла. — Та в мене, може, доля вирішується, а ти…, – Софія махнула рукою і повісила пальто у … Читати далі
— Доброго дня, Аннусю! Ну як ви сьогодні? — акушерка Зінаїда Петрівна, повна жінка з добрими очима, поправила білосніжний чепчик на голівці новонародженого. — Який же гарнюня, весь у тата. — Красивий, — прошепотіла Анна, пригортаючи до грудей згорток із сином. — Чоловік сьогодні мав приїхати за нами. Казав, до обіду буде. За вікном пологового … Читати далі
У напівпорожній квартирі було надзвичайно тихо. Григорій відчинив двері своїм ключем і увійшов усередину, він нікого не попереджав, що повернеться так скоро. Різкий порив потягнув вхідні двері всередину і грюкнув ними. Глухо, нудно. Тільки кватирка здивувалася поверненню господаря, вимовивши «Привіт», і одразу ж повернулася на звичне місце. Гриша зробив кілька кроків коридором. О восьмій вечора … Читати далі
— Дмитрику! Братику, ти тільки не хвилюйся… Від цих слів у Дмитра всередині все похолоділо. Коли сестра починала розмову такими словами, чекай біди. Востаннє після такого вступу вона притягла до них додому «абсолютно приголомшливе» цуценя для їхньої п’ятирічної доньки Марійки. Цуценя виявилося поміссю хаскі з носорогом і за три дні перетворило їхню однокімнатну квартиру на … Читати далі
Зазвичай я приїздила до Павла двiчi на мiсяць у суботу вранцi. Одна нiч у поїздi — i от я засинаю у Львовi, а прокидаюсь у Києвi. На вокзалi, радiсний i усмiхнений, мене чекає наречений. Два днi щастя! А в недiлю ввечерi я знов сiдаю у потяг, щоб у понедiлок, просто з вокзалу, їхати на роботу. … Читати далі
– Донечко, нам треба поговорити.– Про що? – Тетяно здивовано подивилася на матір. – Я б хотіла тебе де з ким познайомити.Тетяна закотила очі. – Я не хочу ні з ким знайомитися.– Сонечко, для мене це дуже важливо. Будь ласка. – Гаразд, але я нічого не можу тобі обіцяти. Я тата люблю. – Тато є тато і його ніхто, і ніколи не зможе … Читати далі
Я виходжу із рацсу разом зі своїм колишнім чоловіком. Вже 12 хвилин, як ми розведені. Він щось говорить, а я думаю, чи встигну я на роботу або краще поїхати додому. І тут я розумію, що він каже. Він просить повернути обручку і попереджає, що ввечері заїде за грошима. Гроші я зберігала, як бабуся, замотавши купюри … Читати далі