Та й дівчата теж вдалися на славу: високі, міцні, рум’яні — справжня врода! Коси завтовшки з руку, очі, як у матері, сині, мов волошки, — словом, писані красуні. Та й посаг за кожну давав Захар багатий, тож від женихів не було відбою
Молодиця згорнувшись клубочком на долівці, захлиналася слізьми, а над нею, мов темна хмара, стояв батько, затиснувши в руці батіг. — Не треба, тату! — голосила дівчина, заплющивши очі й прикриваючи голову руками. Вона знала, що всі її мольби марні: гнів батька був страшнішим за будь-яку кару. — Охолонь, Захаре! — пролунав різкий голос матері просто … Читати далі