Романович

Так, це був її будинок, але залишатися в нім одній зараз не хотілося. — Ви куди? — У ліс. — Навіщо? — Шукати матір. — Ви ж казали, що пошуки припинили? — Вони — так. Я — ні. Вона в лісі, я знаю. Ніде більше

Автор

Мама зникла в ніч із п’ятниці на суботу. Вітчим дзвонив, але Іра не бачила: вона вимкнула звук, бо боялася, що дзвонитиме Володя. Або, навпаки, боялася, що не дзвонитиме, адже коли вона сказала, що йде на переривання він відповів, що вона не має права так чинити. І, зрештою, справа не тільки в дитині, ця процедура небезпечна … Читати далі

Вероніка вийшла з машини і добралася до своєї квартири. Не встигла вона перевзутися у домашні капці, як в її сумочці задзвенів телефон. Вона здивовано глянула на екран. Дзвонила її мати. – Привіт, мамо! – сказала Вероніка в слухавку. – Як у тебе справи? Щось сталося? – Ох, доню, сталося, – раптом сказала мати. – Вероніко, терміново приїжджай у село! Іринки не стало… Вероніка так і застигла з телефоном в руках, не вірячи у почуте

Автор

Вероніка поверталася додому дуже сумна. – Ну чому у мене все так? – думала вона витираючи сльози. Так, вона знала, що її Петро не любить діточок. Він про це попереджав її ще від початку стосунків… Проте Ніка зраділа, коли дізналася, що завагітніла. – Ми ж уже п’ять років разом, а це багато! – обнадіювала себе … Читати далі

— Юлько… Дякую тобі, сестро… За все. — Та годі тобі. — Нііі, ти не розумієш, дякую, що не відвернулася від нас… А пам’ятаєш… батончики… — Пам’ятаю, Петю. — Ех, сістер, дай я тебе обійму, найкраща моя у світі Юлько. Дітлахи тебе, знаєш, як люблять, Маринка метушиться як навіжена, я її осаджую, а вона ні, каже, таку Сестру, як Юля, вдень із ліхтарем не знайдеш

Автор

Мати метушилася на кухні: вона смажила, парила, пекла і при цьому щось терла, витирала пил, все літало в її руках. Юля тихенько увійшла, поставила портфель і сіла на стілець. — О, Юлько, привіт, вчасно ти, давай, переодягайся, доню, треба допомагати. — Щось живіт болить, мамо. — Чого він у тебе болить? — Не знаю, — … Читати далі

— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось цікавіше приготувала, а то — борщ. Фе

Автор

— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось цікавіше приготувала, а то — борщ. Фе! — Тефтелі ще будуть, салат, он, з майонезом, … Читати далі

— Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року кожен зі своєю кутею, таке нове правило. Тож якщо раптом захочете приєднатися – захопіть собі з дому дванадцять страв чи чогось такого, на що господині сил забракло

Автор

— Привіт, Ніно. А ми тут мимо йшли, вирішили зайти. Уже, дивлюся, Різдво святкуєте? Кутя пахне на всю вулицю! — Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року кожен зі своєю кутею, таке нове правило. Тож якщо раптом захочете приєднатися – захопіть собі з дому дванадцять страв чи чогось такого, на що господині сил забракло. … Читати далі

Марія поверталася додому з відпустки. Жінка була вже в своєму під’їзді, як раптом зустріла сусідку. – Марія, привіт! Як відпочила? – сказала Тамара Петрівна. – Доброго дня. Добре відпочила, – усміхнулася Марія. – Слухай, тут до тебе приходила якась схвильована жінка, – почала сусідка. – Тебе не застала вдома, то вона листа мені залишила і просила передати особисто до рук. – Якого ще листа? – здивувалася Марія. – Ось, тримай, – Тамара простягла конверт Марії. – Дякую, – сказала Марія і зайшла в квартиру. Марія залишила сумки в коридорі, зайшла в вітальню, сіла на дива, відкрила листа і застигла від прочитаного

Автор

– Не треба за мною ходити! Залишіть мене у спокої! – говорила Марія Сергіївна, поспішаючи на ланч, своєму колезі, який несподівано став надавати їй знаки уваги. Він був не перший претендент на її руку та серце, особливо з того часу, як вона отримала свою високу посаду і обзавелася великою і світлою квартирою. Ось тільки машину … Читати далі

Так, вона перенесла до себе додому їхню мультиварку, пароварку, тостер та інші потрібні речі. Щоразу теща обіцяла, що забирає побутову техніку лише ненадовго. Але, як то кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове

Автор

— Люба, а де наша кавомолка? Ніяк не можу знайти її, — Богдан зазирнув у вітальню і збентежено глянув на дружину. Віолетта сиділа перед телевізором, але щойно чоловік поставив їй запитання, вона одразу схопилася. Навчання машини та штучний інтелект — Ой, я її якось мамі давала. Вона тістечка пекла, і їй треба було зробити цукрову … Читати далі

— Він інвалід, а тобі всього двадцять, у тебе все життя попереду. — Андрій став інвалідом, рятуючи мене, — крикнула донька й заплакала. — Насте, заспокойся! Він же сам сказав, щоб ти більше до нього не приходила. Андрій не хоче псувати тобі життя. Не хоче, щоб ти його катала на інвалідному візку

Автор

— Насте, сядь! — наказала мати. — Розумію, що тобі важко, і мені важко, але треба щось вирішувати. Донька сама розуміла це, але що тут вирішиш. Адже не можна повернути час назад на ці два місяці. Вона сіла. — Я розумію, що ви кохали одне одного… — Мамо, чому ти говориш про це в минулому … Читати далі

— Новий рік, синку, сімейне свято, ти навіщо її за собою приволік? — Вона моя дружина, — так само тихо відповів їй син, а у Лілі серце шалено калатало в грудях

Автор

— Лілю, а ти що це наготувала стільки? Із собою щось хочеш зібрати? — Запитав чоловік, заходячи на кухню й потягуючись на ходу. Володя працював у нічну зміну, а повернувшись, одразу впав на ліжко, от Ліля й скористалася часом, витративши його на готування новорічних страв. — Куди із собою зібрати? Я новорічну вечерю готую, — … Читати далі

Рік тому чоловік повернувся додому ввечері і сказав, що мама його захворіла і ми маємо переїхати до неї, щоб доглядати її. Свекрусі моїй 73 роки, але я сказала, що не збираюся доглядати її на старості років, тоді Андрій став збирати лише свої речі. Я тоді й гадки не мала, що він задумав

Автор

В сім’ї завжди можна знайти порозуміння, якщо обоє людей прагнуть до цього, інакше сім’я легко може розпастися, на жаль і важко буде зберегти стосунки, коли люди не розуміють і не підтримують одне одного. Після нашого весілля з Андрієм ми жили у свекрухи, сестра чоловіка ще тоді була неодружена. А потім Віра вийшла заміж і тоді … Читати далі