Романович 
“– Тату, ти що твориш? Це ж безхатько! Ми не притулок! – Доню, – м’яко, але твердо сказав Андрій, – він – людина. Він втратив пам’ять. Він не знає хто він. А Мухтар знайшов його. Виходить, – доля! В глибокій осені свого життя, коли сивина вже покрила скроні, а очі стали пронизливими від мудрості прожитих … Читати далі
Собака Аська завивала всю ніч, не даючи господині відіспатися. Глянувши зранку в її будку, жінка застигла з переляку. Ніч була бурхливою, наче сама природа вилила на землю всю свою гнівну енергію. З неба хлистав дощ, наче намагаючись змити з землі всю нечисть, несправедливість і забуття. Блискавки розривали темряву, засліплюючи яскравими спалахами, а грім гуркотів так, … Читати далі
“– Знаєш що, любий? – Якщо ти такий дбайливий син, якщо матуся в тебе важливіша за сім’ю, то й харчуйся в неї! Тут кухня зачинена! – Тетяно, ти чого така зла? – Віктор стояв у передпокої з винним виглядом, тримаючи в руках порожній пакет із ювелірної крамниці. Я мовчки показала йому на кухонний стіл, де … Читати далі
Кілька років тому, коли ми тільки купили цей будинок, мама і сестра чоловіка систематично занадилися до нас приїжджати у вихідні. Свекруха не просто приходила до нас сама, а й брала з собою свою дочку з її дітьми, від чого я, м’яко кажучи, була не в захваті. Подарункові сертифікати Сімейні візити мами чоловіка до нас виглядали … Читати далі
Їх розлучили в дитинстві. Часи такі. Чи не справлялися. Або не хотіли… Ось і поїхали з пологового будинку замість двох дітей з одним. Навіть вибирати до ладу не довелося – близнюки ж. Однакові. Взяли того, що під руку попався. Віталіком назвали Їх розлучили в дитинстві. Часи такі. Чи не справлялися. Або не хотіли… Ось і … Читати далі
– Я зробила помилку, добре, що вчасно все зрозуміла. Я купую собі двокімнатну квартиру та переїжджаю від вас. Я хочу жити сама, у своїй квартирі. Я рада, що ви не встигли купити квартиру Марія Іванівна насилу вийшла з дому, спираючись на палицю пішла в сад, присіла в крісло, яке багато років тому виготовив для неї, … Читати далі
“– Народну мудрість знаєш: “Бог дав дитину, дасть і для дитини”? Так що дівчинко, ніхто не каже, що буде легко і сльозами тут не допоможеш… – Здрастуйте бабусю, ось оголошення ваше прочитала, з приводу здачі квартири. Ви ще здаєте, чи вже здали? – Поки здаю, – відповіла Тамара Михайлівна миловидній молодій жінці і глянувши на … Читати далі
“Нікуди вона не поїде, тим паче в чужий будинок. Зараз підніметься у квартиру, втисне себе в маленьку кімнатку і буде терпляче жити далі Наталя приготувала сніданок і покликала чоловіка. Він їв мовчки, не дивлячись на неї, немов її не було поруч. Вона відвернулася до вікна. З почорнілим снігом і голими деревами, двір виглядав непривітним і … Читати далі
Юля була пізньою дитиною — мама народила її в 42 роки, після дванадцяти невдалих виношувань. — Ой, Юленька, ми з батьком вже й сподіватися перестали — так боляче було всіх діток втрачати. Якби не Василь Борисович, тебе б ніколи не було — геніальний лікар, шкода, що я пізно до нього потрапила. — Нічого не шкода, … Читати далі
— І чого ж це ти, милий, так набрався? — з докором промовила тітка Катя. Чоловічок підняв до неї забруднене глиною обличчя і, зітхнувши, відповів: — Біс поплутав, матінко. — Оце ти правий, чоловіче, — похитала головою тітка Катя. — Мій, покійний, теж все плутався, поки під поїзд не потрапив у хиткому стані. Давай руку, … Читати далі