28 Травня, 2026

Автор: Романович

Пес не відходив від дитячого візка. Молода мама розплакалася, коли дізналася про причину
Uncategorized

Пес не відходив від дитячого візка. Молода мама розплакалася, коли дізналася про причину

Марина здригнулася від дзвону будильника. Знову не виспалася – маленький Мишко вередував всю ніч. Та й сни… Вже пів року, як Сергія не стало, а вона все ще прокидається у сльозах. – Нічого, мій хороший, – прошепотіла вона, схилившись над ліжечком сина. – Ми впораємося. Справлятися доводилося одній. Після похорону свекруха замкнулася в собі, переїхала […]

Read More
– Життя одне, мамо, хочеться кохання неземного, і люстру з кришталевими підвісками, і на море влітку за кордон
Uncategorized

– Життя одне, мамо, хочеться кохання неземного, і люстру з кришталевими підвісками, і на море влітку за кордон

– Мамуся, я напевно розлучуся з Мишком. – Ось це так новина. Це чому, дочко? – Та що це за мужик, рохля якась. Я як послухаю дівчат на роботі, одній шубу подарував чоловік, інший набір із сережок і кільця. Один мій мені нічого не дарує. Жодного романтизму. Квіти щорічно на день народження, і те, на […]

Read More
Не змогла відмовити зятю
Uncategorized

Не змогла відмовити зятю

Антоніна Іванівна поралася на городі на грядках, ретельно висмикуючи бур’яни. Почула скрип хвіртки, й підвела голову. Зять завітав. Один. Цікаво, що його привело… Пішла зустрічати. – Миколо! А що ти один? А Іра де? – привітно спитала вона. – Та я тут… Розмова є… Микола був сам не свій. Блідий, розгублений. Невже трапилося що? – […]

Read More
Надійко, ми з Ларисою до тебе в четвер в гості заїдемо, десь в 9-й зранку, так що чекай гостей, – попередив мене мій рідний брат Олексій. Брата свого я дуже люблю, і завжди рада його бачити, от тільки чомусь саме цей дзвінок мене насторожував. Чого б це він захотів в гості прийти з самого ранку? І не один, а з своєю дружиною, яка мене на дух не переносить
Uncategorized

Надійко, ми з Ларисою до тебе в четвер в гості заїдемо, десь в 9-й зранку, так що чекай гостей, – попередив мене мій рідний брат Олексій. Брата свого я дуже люблю, і завжди рада його бачити, от тільки чомусь саме цей дзвінок мене насторожував. Чого б це він захотів в гості прийти з самого ранку? І не один, а з своєю дружиною, яка мене на дух не переносить

– Надійко, ми з Ларисою до тебе в четвер в гості заїдемо, десь в 9-й зранку, так що чекай гостей, – попередив мене мій рідний брат Олексій. Брата свого я дуже люблю, і завжди рада його бачити, от тільки чомусь саме цей дзвінок мене насторожував. Чого б це він захотів в гості прийти з самого […]

Read More
То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру. – Не знаю, але швидше за все, що ні. Ти ж бачиш, яка у мене ситуація, – каже Іра. – Але ж у тебе ювілей, сестричко. Не гоже навіть кави не випити, – я з усіх сил старалася переконати Ірину, що зовсім нічого не святкувати в свій 35-річний ювілей – це теж не варіант. До того ж, я вже і придумала, що я сестрі подарую
Uncategorized

То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру. – Не знаю, але швидше за все, що ні. Ти ж бачиш, яка у мене ситуація, – каже Іра. – Але ж у тебе ювілей, сестричко. Не гоже навіть кави не випити, – я з усіх сил старалася переконати Ірину, що зовсім нічого не святкувати в свій 35-річний ювілей – це теж не варіант. До того ж, я вже і придумала, що я сестрі подарую

– То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру. – Не знаю, але швидше за все, що ні. Ти ж бачиш, яка у мене ситуація, – каже Іра. – Але ж у тебе ювілей, сестричко. Не гоже навіть кави не випити, – я з […]

Read More
– Що? У тебе інше життя? Та не сміши ти мою сивину! Ти себе в дзеркалі давно бачила? Ліля, ти й у молодості красою не блищала, і це я ще м’яко висловився! – Роспинався колишній, прийшовши проситися назад
Uncategorized

– Що? У тебе інше життя? Та не сміши ти мою сивину! Ти себе в дзеркалі давно бачила? Ліля, ти й у молодості красою не блищала, і це я ще м’яко висловився! – Роспинався колишній, прийшовши проситися назад

– Дурниці не кажи! Як це – ти мене не пустиш назад? Мене! – Віталій зі здивованим обличчям стояв у дверях своєї колишньої квартири. – Дурниці ти зараз говориш! І чого приперся, га? Де це написано, в яких таких законах, щоб усякі моральні покидьки, натішившись досхочу на боці, мали хоч якесь право повертатися до колишніх […]

Read More
Після візиту сестри Мирослава залишилася у змішаних почуттях. З однієї сторони і справді, навіщо їй чоловік на старості років, якщо вона вже звикла сама собі у всьому раду давати? А з іншої – глянула на гарненько скопаний город, згадала, що він єдиний, хто назвав її красивою. А навіть якщо і через хату Богдан з нею? І що з того? Вона ж її заслужила, бо і маму, і тата до кінця обходила, коли сестра своє особисте життя влаштовувала. Життя одне, тому Мирослава прийняла рішення ризикнути, і хоч на старість, але таки спробувати стати щасливою
Uncategorized

Після візиту сестри Мирослава залишилася у змішаних почуттях. З однієї сторони і справді, навіщо їй чоловік на старості років, якщо вона вже звикла сама собі у всьому раду давати? А з іншої – глянула на гарненько скопаний город, згадала, що він єдиний, хто назвав її красивою. А навіть якщо і через хату Богдан з нею? І що з того? Вона ж її заслужила, бо і маму, і тата до кінця обходила, коли сестра своє особисте життя влаштовувала. Життя одне, тому Мирослава прийняла рішення ризикнути, і хоч на старість, але таки спробувати стати щасливою

– Ти, сестро, напевно і сама не розумієш, що твориш, – намагалася напоумити Мирославу її рідна сестра Жанна, коли почула, що та на старості років заміж зібралася. Мирослава все життя прожила одна, так вже склалося. У свої 60 вона виглядає дещо старшою, бо ніколи за собою і не доглядала, не мала такої звички. Жила Мирослава […]

Read More
– Забирай собі всі свої покупки! Мені від тебе нічого не треба! Я йду і страшенно шкодую, що не зробила цього раніше
Uncategorized

– Забирай собі всі свої покупки! Мені від тебе нічого не треба! Я йду і страшенно шкодую, що не зробила цього раніше

– Катю, у тебе коли зарплата? – Сергій заглянув на кухню, де його дівчина готувала вечерю. – Як завжди, аванс п’ятого і виплата двадцятого числа. А що? – Інга Вікторівна телефонувала. Просила, щоб ми до свят заплатили за квартиру. – Ну, ти поки заплати, а я тобі потім віддам свою частину. – Ні, так не […]

Read More
Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, я ж тобі уже все пояснив – до мами я не переїду, і забрати її до себе не можу, тому мама – це твій клопіт, ти ж дочка, – Юрій навіть не намагався вирішити цю ситуацію разом, він просто гарненько все переклав на мої плечі
Uncategorized

Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, я ж тобі уже все пояснив – до мами я не переїду, і забрати її до себе не можу, тому мама – це твій клопіт, ти ж дочка, – Юрій навіть не намагався вирішити цю ситуацію разом, він просто гарненько все переклав на мої плечі

– Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою, у якої були певні проблеми із здоров’ям. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, […]

Read More
Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, я ж тобі уже все пояснив – до мами я не переїду, і забрати її до себе не можу, тому мама – це твій клопіт, ти ж дочка, – Юрій навіть не намагався вирішити цю ситуацію разом, він просто гарненько все переклав на мої плечі
Uncategorized

Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, я ж тобі уже все пояснив – до мами я не переїду, і забрати її до себе не можу, тому мама – це твій клопіт, ти ж дочка, – Юрій навіть не намагався вирішити цю ситуацію разом, він просто гарненько все переклав на мої плечі

– Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою, у якої були певні проблеми із здоров’ям. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, […]

Read More