Романович

Багатий брат відмовився допомагати з лікуванням матері й порадив сестрі продати єдину квартиру. Поліна думала, що знає причину його холодності. Але в старих маминих паперах лежало те, що змінило все: цифри, яких вона не чекала, і правда про «подарунок», якого її брат ніколи не отримував. – Словом, Володю, справи в нас кепські. Проблеми у мами … Читати далі

— Мамо, якщо ти зараз не скинеш це страхіття, я сама його в піч жбурну! Скільки можна ходити, ніби ти власна прабабуся? — Марічко, дитино, та що ти до нього вчепилася? Він теплий, байковий, нічого не тисне. Мені в ньому саме те, коли біля печі пораюся. — Мамо, завтра свати на подвір’я прийдуть! А ти … Читати далі

Орися прокинулася раніше за всіх у великому будинку Росселлі, що стояв серед виноградників за годину їзди від Верони. Сьогодні Софійці виповнювалося п’ять років, і свекруха, пані Ассунта, ще місяць тому оголосила, що свято буде справжнім, італійським, з сорока гостями, довгим столом під платанами й тортом із трьох поверхів. Орися не заперечувала. Вона взагалі рідко заперечувала … Читати далі

— Хіба цим можна нагодувати чоловіка? Він у тебе просто на очах худне, а ти його своїми модними витребеньками мориш! — Галина Миколаївна рішуче відсунула ліктем каструлю на плиті й поставила поруч великий емальований лоток. Олеся завмерла біля мийки. У неділю зранку їй найбільше хотілося тиші, гарячої кави й спокійної розмови з чоловіком після виснажливого … Читати далі

— Синочку! Та нічого, перезимую в вас, доживу до весни, ще й навчу твою господиню, як у хаті має бути лад! — голосно виголосила свекруха, переступаючи поріг. — Маріє Петрівно, ви тільки гляньте на цей стіл, це ж курятина із супермаркету! — Оксана скривила нафарбовані губи й підчепила виделкою рум’яне крильце. — Андрію, ти це … Читати далі

— Продаймо хату, поки за неї ще дають хоч якісь гроші, бо за рік тут залишаться самі руїни! — сказав Петро й уперше за весь день глянув на сестру та брата. На столі вистигав окріп. У хаті ще тримався запах сушених трав, які мама любила в’язати в пучечки й вішати біля печі. Сама мама пішла … Читати далі

— Олено, ти ще довго там? Нам же ще до тата заїхати треба, він якісь інструменти хотів передати, — голос Олега долинав із передпокою сухо, майже беземоційно. Він навіть не заходив до кімнати, а тільки переступав із ноги на ногу біля дверей, тримаючи в руках спортивну сумку шістнадцятирічного Максима. Хлопець мовчки зав’язував шнурки на кросівках, … Читати далі

— Мамо, ти поки поживеш у тітки Світлани. Син сказав це звичним, майже буденним тоном, ніби просив мене на вихідних з’їздити на дачу просто полити город. Я спершу навіть не зрозуміла, про що він говорить, і розгублено глянула на нього поверх окулярів. — У якому сенсі поживу? Що означає «поки»? — Та нічого страшного, побудеш … Читати далі

— Я тобі відразу скажу: Кирила на все літо до твоїх батьків я не відправлю. І навіть на тиждень — ні, Сергію. Про це не може бути й мови, ні цього року, ні наступного, — твердим голосом сказала Оксана. Чоловік Сергій подивився на неї з роздратуванням, як на людину, яка раптом завперлася на цілком рівному … Читати далі

— Де гроші? Чоловіче! Скажи мені чесно, Іване, без жодної брехні: куди ти подів усі наші заощадження, які ми збирали роками? Чому на нашому спільному банківському рахунку в мобільному додатку зараз показує рівно нуль гривень? — Олена Петрівна різким рухом поклала на поліровану дубову скатертину свіжий банківський витяг, і її голос, завжди теплий, лагідний і … Читати далі