Романович 
— Жінко, ви куди? Тут корпоратив, написано великими літерами. — Я бачила. У мене там чоловік, Миколаїв. Я з ним. — Миколаїв тут, але… Зараз зачекайте хвилинку. Жінка, яка стояла на вході до зали, зникла. Повернулася через кілька хвилин… …— Сьогодні ти вдома, — байдуже каже Андрій, одягаючи найкращий костюм. — Не хочу з тобою … Читати далі
Ольга зібралася влаштувати прання. З вечора кілька разів сказала чоловікові, щоб він дістав все з кишень і приніс штани. На ранок на стільці вже висіли чисті, з випрасуваними стрілками. У них ще після одруження було заведено, що Гена сам приносить сорочки і штани. Оля це правило запровадила, щоб Гена знав, що вона кишені не перевіряє. … Читати далі
Із зятем Зінаїді Федорівні не пощастило. Треба ж було її дочці так вляпатися із заміжжям! Ця думка буквально отруювала пенсіонерці життя. На кого нажите добро залишить?.. А нажито у них з покійним чоловіком було чимало. Господар Петро Іванович був дбайливий. Такого, мабуть, у давні часи б визнали куркулем. У нього все було в порядку: будинок, … Читати далі
Ольга, дивилася на святковий стіл. Від запеченої качки відірвані дві ніжки й крильце. Обгризені кістки зі шматочками м’яса лежали просто на рум’яній скоринці – точніше, на тому, що від неї залишилося. Поруч – два наполовину з’їдених печених яблука. У кожному салаті хтось уже поколупався і залишив у них облизані ложки. На столі – кілька надкушених … Читати далі
– Дві новини,- сказав Юрко,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якої почати? – Почни з гарної, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив! Скільки ж ми не бачилися? – Три тижні, – не довго думаючи, відповіла Ліда. … Читати далі
– Чого вона дзвонила? – Невдоволено запитав у дружини Микола Олександрович. – Зайти хотіла, – також похмуро відповіла Ольга Петрівна. – Якась важлива справа в неї. – Нема чого цій блудниці тут робити! – рішуче заявив Микола Олександрович. – Треба було одразу відмовити. Викинули й викинули… – Колю, не кип’ятись, – спробувала напоумити чоловіка Ольга … Читати далі
Світлані завжди здавалося, що вона чудово ладнала зі своєю свекрухою. На усі питання своїх подружок про те, як до неї ставиться Надія Сергіївна, вона відповідала, що вони одна в одній душі не чують. – Бути такого не може! – дивлячись, недовірливо посміхалися дівчата. – Хочеш сказати, що тобі просто золота свекруха дісталася? Світлана у відповідь … Читати далі
Дмитро народився, коли мені було п’ять. Батько пішов від нас, коли мені виповнилося п’ятнадцять, а брату — десять. Так просто і буденно пішов, що серце замерзало. — Я ж казав тобі, Тань, ну не хочу я другої дитини. Ми не тягнемо. Як у воду дивився. Дімка народився з ДЦП. Він навчився ходити, але виглядало це … Читати далі
— Мамо! Ти де? — голос дочки, немов пташине щебетання, розлетівся по всьому двору. Валентина із зусиллям випрямила спину, спершись на старовинну дерев’яну ручку лопати. Скільки ж років цьому інструменту? Здається, Сергій сам її майстрував, весь час повторюючи: «З надійним інструментом будь-яка робота легше йде». — Я в городі! — відгукнулася вона, неквапливо прямуючи до … Читати далі
У Наталі не було батьків. Тільки бабуся. Її мами не стало в пологовому будинку, а батька ніхто ніколи не бачив. Таня познайомилася з нею у бабусі в селі. Того літа дівчинці дозволили виходити за межі ділянки, і вона випадково зіткнулася з Наталею. Дівчинка відрізнялася від інших дітей. У свої шість років Наталя робила дуже багато … Читати далі