Романович 
– Не смій мене шантажувати! – закричала Наталя, хапаючись за одвірок. – Ти не маєш права так зі мною розмовляти! – Маю! – відрізала Валентина, не зводячи очей від документів, розкладених на столі. – Я тепер господиня у цьому будинку. А ти тут тимчасово. Поки я тебе терплю. – Валю, це ж наш батьківський будинок! … Читати далі
Юрі скувало дихання, а під білою робочою сорочкою виступив холодний піт. Через сквер, де він присів, проплив натовп усміхнених підлітків. Юра глянув на них, наче здичавілий, немов не розумів, хто він, де перебуває і навіщо взагалі це все: життя, сміх, радість, безтурботний час… Лист лежав на його колінах. На конверті великими літерами гарно виведено ім’я: … Читати далі
Тетяна крутилася на кухні та поглядала у вікно. Сьогодні вона чекала гостей. Приїжджала її єдина племінниця! Стіл був накритий, а свіженький пиріг стояв під рушником. Марійку, доньку рідної сестри, Тетяна не бачила понад десять років. В її пам’яті вона залишалася смішним дівчиськом з копицею неслухняного світлого волосся. А з фотографії на неї дивилася молода, вродлива … Читати далі
Олена сіла на край ліжка і втомлено подивилася на акуратну складену купку купюр, що лежала перед нею на столі. За два роки вони з Сашком повільно і ретельно відкладали кожну копійку, кожну гривню, щоб дозволити собі те, що здавалося чимось із розряду фантастики — відпустка біля моря. Невеликий будиночок на березі, свіжа риба на вечерю, … Читати далі
– Яно, а ми з Катериною вчора твого Ігоря в ювелірній крамниці бачили. Каблучку вибирав. Здається, він збирається тобі пропозицію робити, – захлинаючись від захоплення, повідомила подруга Люся. – Навряд, – відповіла Яна. – У нас із ним ще не такі близькі стосунки. – Та точно тобі говорю! – продовжувала переконувати її Люся. – Кому … Читати далі
Коли Іван повернувся додому після роботи, мати поливала квіти на балконі. Схилившись над підвісними кашпо, вона дбайливо розправляла листя. Обличчя її світилося якимсь особливим спокоєм. — Мамо, ну ти як бджілка, — Іван зняв піджак, підійшов до неї та обійняв за плечі. – Знову весь день на ногах? — Та це ж не робота, — … Читати далі
Ніна та Віктор одружилися, коли їм було по тридцять. Хтось скаже, що це пізно, інший подумає, що рано. Знайомі вони були лише два місяці. Віктор може й далі б гуляв у холостяках, але мати не давала йому спокою. Тридцять років, всі його однокласники одружені та дітей мають, а він один. Мати й про онуків говорила. … Читати далі
“– Майте на увазі, Міла вперше в селі. І характер у неї дуже не простий. Самі розумієте, такий вік. Отже, будьте з нею суворішими, будь ласка. Якщо що, дзвоніть, я приїду і її заберу. – Що означає, якщо що? – не зрозуміла Галина Син Галини місяць тому одружився вдруге, і привіз цю вродливу тринадцятирічну дівчинку … Читати далі
Єлизавета Іванівна плакала на весіллі сина: не таку невістку вона хотіла. І скільки вона не переконувала сина, що не пара вона йому, все марно. Сашко завжди був непокірливим сином і все робив так, як вважав за потрібне. А з матір’ю взагалі він мав натягнуті стосунки. Бачились рідко, а лаялися часто. Обидва з характером і своїм … Читати далі
Через тиждень, як мене не стане, прийде до дверей білий кіт. Впусти його, він щастя принесе! – наказав Іван. Кіт не міг дзвонити у двері!.. Проте дзвінок пролунав, вона могла поклястись! Побігла відкривати, не питаючи. Нікого немає. І тут погляд ковзнув униз. Усередині все похололо, сильно закололо серце. Так не буває. Чи буває? А вона … Читати далі