Романович

«Невже ця зла, схожа на загнаного звіра жінка – його мати? ». Її слова: «Ти – моя помилка молодості» – так і звучали у нього у вухах Про себе Льоша знав тільки те, що знайшли його кричущим від голоду і страху на порозі будинку малюка. Мати хлопчика, мабуть, мала ще якісь залишки совісті, тому загорнула … Читати далі

“– Світлано, але ж там взимку холодно! Пічне опалення, дрова тягати треба! – Мамо, ти ж сільська, у дитинстві у тебе тільки такий побут і був. Дідусь із бабусею все життя у селі прожили, й нічого. А влітку взагалі краса буде – город, ягоди, гриби у лісі збирати можна Галина лише почала звикати до пенсійного … Читати далі

“– Ну, ви мене назад у дитбудинок віддасте? Та тітка сказала, що ви поспішили, взяли мене, бо не знали, що дитина народиться. А я не свій… Марина стояла біля плити і смажила млинці. Скоро чоловік прийде з роботи і вони всією родиною вечерятимуть. Дивно, що Славко сьогодні так тихо грається у своїй кімнаті? Зазвичай, коли … Читати далі

“– Господи, ти його хіба виховувала? Не гнівай Бога! – Вигукнула невістка. – Нагадаю тобі ще раз, не ти його виховувала! Дякую діду та бабусі! Мишко з дитинства виховувався у бабусі та дідуся. Мати Тетяна народила його у сімнадцять років, залишила батькам у селі та поїхала до міста. У селі жила старша сестра Тетяни – … Читати далі

“– Я так розумію, що ви претендуєте на моє місце? Хочу вам нагадати, що діти йдуть у комплекті до мого чоловіка… Вечеря на плиті давно охолола. Люба подивилася на сковорідку. Підігріти? Вона знову зателефонувала чоловікові. І знову безпристрасний голос повідомив, що телефон вимкнено, або знаходиться поза зоною дії мережі. Люба дістала з холодильника пляшку червоного, … Читати далі

– Мамо, а тато мав рацію, коли казав, що в тебе з головою не все гаразд! Я тепер сам бачу, що ти ненормальна. Лікуватися не пробувала? Антоніна Петрівна здивовано глянула на сина. Так, він завжди був складним хлопчиком, але щоб ось так, прямо в очі говорити рідній матері такі слова… …Антоніна Петрівна навіть подумати не … Читати далі

“– Хочеш шмарклі чужим дітям витирати? Життя своє на блюдечку з облямівкою вдівцю подарувати? – Хіба для цього мужика з двома дітьми я тебе виховувала? Пральна машина забурчала, потім загула і раптом припинила крутити. Це була не та машинка-автомат, без якої не можливо уявити сучасну господиню. Це була кругла пралка з ручним віджимом, коли треба … Читати далі

“Через два місяці у мами ювілей. Якщо ти не приведеш себе до ладу, то залишишся вдома. – Я й так залишусь вдома. У ресторан з маленькою дитиною, де повно людей я не піду. – Значить отак ти шануєш мою маму?! – Анастасія, – офіційно почав Євген. – Ти подивися на себе в дзеркало. Підійди й … Читати далі

1″– Ми з вами з різних планет. Різного соціального статусу, як то кажуть… Такі, як ви в автобусах не їздять. А я скромна лікарка, – сказала Ганна – Лідочко, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, – сказала Ганна. – Зараз, Ганно Львівно, – молоденька симпатична медсестра встала … Читати далі

— Ви, напевно, помилилися адресою, — сухо сказала жінка, що стояла на порозі дачного будинку. — Сумніваюся, — відрізала Олена, мружачи очі. — Я шукаю дачу свого батька, Віктора Петровича. Повна і охайна, років шістдесяти, жінка продовжувала стояти в дверях. Олена помітила у неї спокійний погляд, майже відсутній страх перед незнайомкою. — Добре. Ідіть за … Читати далі