Романович

Запрошення на весілля лежали стосом на кухонному столі. Я вкотре їх перераховувала, хоча кількість гостей знала напам’ять ще місяць тому. — Оресте, тобі не здається, що картки для розсадки краще зробити в золотавих тонах? Вони гармоніюватимуть із центральними композиціями, — задумливо провела пальцем по краю зразка. Орест відірвався від ноутбука й кинув короткий погляд: — … Читати далі

Цьогоріч я вирішила додому приїхати на свята. Повідомила синові, він мене зустрів, забрав до себе. В нього гарна квартира, три кімнати. Невістка Ліля ґаздовита дівчина, завжди в неї чисто й холодильник повний. Вже й двійко діток мають. Була я в них всі свята. А днями дружина сина вирішила зі мною серйозно поговорити:  – А ви в … Читати далі

– Здрастуйте, мамо, а ми до вас на сніданок! – заявив зять. Настя та Тимофій одружилися два місяці тому. Ні ті, ні інші батьки не могли допомогти молодятам з розв’язанням квартирного питання, тому вони орендували собі невелику студію і щасливо зажили. Оскільки вони були ще молоді – Насті нещодавно виповнилося двадцять два роки, Тимофію – … Читати далі

Мій Ігор довго не міг собі пару знайти. Я вже й перейматися почала. Все хотіла, щоб він знайшов дівчину. Навіть знайомила його зі знайомими з нашого села. Якийсь час він наче й заглядався на нашу сусідку Людочку. Та в них не склалося. Вона з кимось з міста зустрічалась, казали, що з заможним і старшим. Врешті … Читати далі

– Мамочко, будь ласка, не віддавай мене їм, – плакала на весь голос п’ятирічна Настя, чіпляючись за мамину руку. Але Олеся, стиснувши зуби, затьмареним поглядом з ненавистю дивилася на дочку. Вона відчепила її руку і з усієї сили штовхнула до батька. Не втримавши рівноваги, Настя впала, але одразу схопилася і підбігла до матері. Схопившись за … Читати далі

“-Гроші я там забрав… Це я заробляв, тож і взяв. Мені теж із чогось жити треба починати. На аліменти не подавай, бо заберу половину будинку! Григорій витяг важку сумку з автобуса. -Ох і спека цього року! – подумав він. Чоловік озирнувся. Таке знайоме і водночас забуте місце. Потрібно подумати, де зупинитися. Йти одразу до Рити … Читати далі

«Мамо, а можна ми поки у тебе поживемо?» Я й гадки не мала, що почую таке питання саме тоді, коли нарешті наважилася змінити своє життя. Від самого початку війни я жила наче на голках. Нерви були натягнуті, як струни. Мало того, що щодня боялася за сина, якого могли мобілізувати у будь-який момент, так ще й … Читати далі

У нашому класі навчався хлопець на ім’я Павло. Він був простим учнем, але любив математику. На олімпіадах із цього предмета він часто брав призові місця. Його мама працювала прибиральницею у нашій школі. Спочатку це стало приводом для глузування серед однокласників, але згодом усі звикли. Павло завжди допомагав матері мити підлогу, чистити стіни та носити воду. … Читати далі

“– Ти ж знаєш, що я брехати не вмію! Що ти хочеш від мене почути? Що ти маєш розкішний вигляд? – Сказала мати, підібгавши губи – Господи, це ж катастрофа, а не сукня! Ти в ній схожа на шинку в сіточці. У дзеркало не дивилась, чи що? З твоєю фігурою тільки туніки носити! Голос мами, … Читати далі

 “– Ти дивися, Євдокія, мужиків – тьма. Та тільки тобі й тут нареченого не знайшлося, – сміялась Люська Жила в селі самотня Євдокія. Вже тридцять три їй стукнуло, а ні чоловіка, ні дітей. Гарна жінка була та й симпатична, та тільки в селі пару собі так і не знайшла, а за межі села і не … Читати далі