Романович

У Єгора не стало дружини. Так і не змогла відійти від останніх пологів. Тут хоч журись, хоч не журись, та п’ятеро хлопців залишилося. Старшому, Миколці, дев’ять. Іллюші – сім. Близнюкам Сашку та Льоші по чотири. І молодшій лише три місяці, Оленці, донечці довгоочікуваної… Ніколи сумувати, коли діти їсти просять. А покладе всіх, опівночі сидить на … Читати далі

Галина Федорівна вийшла на ґанок. Літня жінка часто зустрічала світанок – звикла. В молодості доводилося рано вставати на роботу – то буряк полола, то корів на місцевій фермі доїла. Це потім, коли вона вже у місті жила, там можна було поспати довше – чоловік нею опікувався, не хотів, щоб дружина працювала. А вона й не … Читати далі

Я на все життя запам’ятаю емоції, які прокинулися в мені, коли я дивився в слід цим двом «жебpaкам». Глибока ніч. Ми з другом сидимо в машині, їмо гамбургери і картоплю з Макдональдса. Тут у вікно хтось несміливо постукав. Відкриваю. стоїть мужичок, на вигляд явно з села, а позаду нього біля картатих сумок пацан років 10-ти.  … Читати далі

Заходить молодий хлопець. В цивільному. З дорожньою сумкою, з якої ледь-ледь виглядала військова форма. Голосно вітається. Люди здивовано переглядуються. Сідає біля вікна. А очі, очі неймовірно світяться щастям. Спостерігаю. За кілька хвилин задзвонив телефон. І тут цей мандрівник говорить: Маршрутка завмерла в очікуванні. — Мам, ти чуєш, не плач?! Мам, я приїхав, чуєш! Я вже … Читати далі

Світлана давно не була в селі. Все турботи та робота безкінечна, що ж поробиш – щоб вижити в сьогоднішній суєті, доводиться працювати без відпочинку. В батьківському домі пахне спокоєм і турботою. Мама старається щось смачненьке приготувати до приїзду єдиної доньки й онучат. Зустрічають завжди на шумному вокзалі своїх найдорожчих. Здалеку онучата впізнають дідуся з бабусею … Читати далі

У залі засідань людей було зовсім мало. Увагу привертав кремезний чорнявий чоловік, який щось голосно пояснював своїй супутниці-блондинці, яскраво вбраній у все яскраве з охайним манікюром. Поруч тихенько й непомітно сиділа старша жіночка у вицвілій хустині. Усіх трьох об’єднувало одне прізвище – Федоренко. Трохи пізніше довідалась, що позивачка – жіночка у вицвілій хустині – мати, а … Читати далі

Коли ангели стають на коліна. Палажка, жартували в селі, у чотири ока пантрувала за внучкою. Була для цього причина. Не хотіла, щоб Оксанка наробила в житті стільки дурниць, як її непутяща матір. Ліда, Палажчина донька, після школи подалася на роботу до міста. Влаштувалася на завод. Коли приїжджала додому, хвалилася подружкам про міських хлопців, які набиваються у … Читати далі

Женька зі своєю дружиною Уляною ніколи мирно не жили. Правда, дитину все-таки нажили. Ну, це справа нехитра. Дружина, звичайно, була чоловікові не рівня. Він з інтелігентної родини, освічений, з вищою освітою і вона, яка закінчила профтехучилище, дівчина. Але тоді, в молодості, кохання, а скоріше пристpaсть, стерла всі несхожості між ними. Напевно, даремно. Джерело. А сьогодні вони … Читати далі

Ти мені просто заздриш! – кричала на мене сестра, кидаючи ненависні та люті погляди. – Чоловіка в тебе нема, дітей нема. То ти мене хочеш з моїм чоловіком розлучити. Я більше ніколи не хочу тебе бачити! А тим не менше, це були порожні слова. Бо свої погрози сестра навіть не намагалася здійснити. І вона й … Читати далі

Щоранку на їхній кухні панував хаос. Олег сидів за столом, уткнувшись у телефон, і пив каву. Старша дочка, Марія, намагалася нафарбувати вії, одночасно жуючи бутерброд. Ваня, як завжди, розмазував кашу по тарілці, співаючи пісеньку про трактор. Світлана зітхнула. Сьогодні був її перший день на новій роботі, і вона вже відчувала, як усередині все стискується від … Читати далі