Романович

-Сашко, давай Оленку в дитячий будинок здамо! -Ти зовсім збожеволіла? Як це “здамо”? – Олександр здивовано глянув на дружину. -Ну як? Так і здамо! – Жанна змахнула кучері. – У нас скоро своя дитина буде, навіщо нам чужа? -Жан! Так тому і буде, що бог вирішив нас нагородити за те, що ми допомогли маленькій сирітці … Читати далі

Я дивлюся на свою невістку Оксану і не можу зрозуміти: як так можна жити в сучасному світі? Вона сама ліпить вареники, пельмені. Пече пиріжки, лапшу вручну робить, навіть піцу і торти готує сама. Недавно я їй сказала: — Оксаночко, зараз же все це можна купити. Бережи свій час, він же безцінний! Вона посміхнулася, махнула рукою: … Читати далі

На заробітках я вже давно. Виїхала через фінансову потребу — не секрет, ситуація змусила. Коли син одружився, вирішила підтримати молоде подружжя. На зарплату медсестри багато не назбираєш — самі знаєте, ті гроші — лише на виживання. Нормально харчуватися вже розкіш. Моя медична освіта неабияк допомогла адаптуватися тут, у Португалії. Влаштувалася доглядальницею до одного літнього чоловіка. … Читати далі

З моїм чоловіком Сергієм ми жили душа в душу. На відміну від моїх родичів ми були повністю матеріально забезпечені, в нас було власне житло, хороша робота, автомобіль і дача за містом. Все почалося коли моя двоюрідна сестра, Ольга, закінчила школу і приїхала в наше місто вступати до інституту. Вона приїхала до нас додому і попросилась … Читати далі

Даші 25, дівчина вона красива, розумна, фігуриста, брюнетка з неймовірно красивими блакитними очима. Прийшла вона зовсім недавно працювати до нас в компанію, і частенько стикаючись з нею, я думала, що такої приємної, легкої в спілкуванні людини потрібно ще пошукати. Загалом дивилася я на Дашу і думала, що відбою від кавалерів у неї напевно немає! Частенько … Читати далі

Ошелешила доньку мати, бо… звaбuла зятя Як гpім серед ясного неба, селом прокотилася стpaшна звістка: Іван Степашків пoмep просто на косовиці! Ще звечора, коли клепав косу, скаржився, що гoлoва йде oбертом, та вдосвіта, як роса рясно впала на траву, схопився з ліжка: «Сіно тре косити». Певно, легше йому стало, подумала собі Лідька і навіть не … Читати далі

П’ять років тому я приїхала з маленького селища до Львова вчитися в університеті. Тут я познайомилась з людьми з різних областей України. Було дуже цікаво бачити відмінності між нами: у мові, у побуті, поведінці. Але найголовніше – тут я зустріла свого майбутнього чоловіка. Родом він був з Закарпаття. Разом ми відівчились на бакалавраті, вступили далі … Читати далі

Я не очікувала, що мій колишній зять про мене згадає, але я дуже помилилась. Андрій мені допоміг, як ніхто. Все життя я важко працювала і не чекала ні від кого ані дяки, ані допомоги. У мене єдина дитина – донька Карина, я їй давала все, що могла, старалась ні в чому їй не відмовляти. От … Читати далі

Учителька Ганнуся з самого малку мріяла стати вчителькою. Щойно переступивши поріг школи на першовересневій лінійці, синьооке дівчатко невпевнено поглянуло вверх. На Ганнусю привітно дивилася жінка, яка взяла дівчинку за руку. Тепло цих спрацьованих сільських вчительських долонь Ганнуся пам’ятає донині. Чомусь саме в День знань на своїй першій лінійці, але уже в якості вчительки, Ганна Степанівна … Читати далі

Я одна виховую доньку, мені 37, доньці 18. Сьогодні вона студентка, я не розумію, як так швидко минув час, коли вона встигла вирости. Мені було самотньо, адже раніше ми кожен день були разом, спілкувалися, гуляли і розмовляли про все. Нещодавно дочка повідомила, що зустріла хлопця. Я була дуже рада за неї, сказала, щоб приводила його … Читати далі