Романович 
Ще ніколи Марія не відчувала себе такою самотньою. І наче велика рідня є у неї, та й, зрештою, сім’я. Щоправда, єдина донечка із зятем та внучкою мешкають у сусідньому місті. Та хоч щодня зідзвонюються і годинами говорять по телефону, із настанням сутінків до неї приходить ота самотність. Марія з острахом і небажанням очікувала ночі, знала, … Читати далі
Свекруха прийшла в наш дім, сіла за мій стіл, з’їла мою вечерю і назвала мене “дивакуватим і тимчасовим рішенням Івана”. А мій чоловік, Іван, просто відвернувся до телевізора. Я дивилась на нього, а бачила порожнечу. І вперше подумала – а, може, я більше не хочу доводити, що гідна бути в цій родині? Все починалося ще … Читати далі
Коли мама з татом одружилися, батько вмовив маму переписати її успадковану шикарну трикімнатну на свекруху, щоб була можливість взяти кредит на його ім’я під заставу житла. Мама написала дарчу, справа батька пішла в гору, вона якось не замислювалася про те, щоб вимагати квартиру назад. Десять років тому, коли мені було 18, тато зібрав сімейну раду. … Читати далі
– А хіба тобі щось треба, мамо? У тебе ж все є! От я і кажу Ігорю, що найкращим подарунком буде наша присутність. Ну хіба ж не так? – каже мені моя донька Наталка. – Звичайно, доню, – спокійно кажу. – Приїжджайте в неділю, десь на другу годину. Поставила я слухавку, присіла на диван, чай … Читати далі
Вранці мама прибігла посидіти з онуком рано. Я дуже поспішала, але помітила круги під очима і блідість на її обличчі. – Мамо, ти добре почуваєшся? Може я скасую справи? Сашко неспокійний. Ти впораєшся? – Іди, йди. Все гаразд. Не турбуйся. Мене нудить трохи вранці. Печінка, мабуть, барахлить. Треба перевіритись. – Заспокоювала мене мама. – Гаразд, … Читати далі
Соломія зібралася піти за хлібом. Пам’ять вже трохи, останнім часом, стала жінку похилого віку підводити. Вчора ж була в магазині, а хліба зовсім не купила. Ось і довелося їсти суп без хліба, навіть крихти вдома немає. Пішла, а телефон забула вдома! Іванка каже, що телефон повинен бути завжди при ній. – Донечко, навіщо мені той … Читати далі
Коли наша єдина донечка Оля привела Ігоря знайомитись – ми не могли натішитися. Такий гарний хлопець, інтелігентний, добрий. А з якою ніжністю і повагою він до неї ставився, я вже не вірила, що таке в сучасної молоді буває. Звісно, ми його прийняли в сім’ю, як рідного. Зустрічались молоді не довго, минуло всього пів року і … Читати далі
Поведінка свекруха дуже обурює. Невже так важко поважати вибір інших? Знала б який то гріх, може б так не робила! Я виросла в побожній родині. У нас завжди дотримувалися посту, ходили до церкви, молилися перед їжею. Це для мене – норма життя, інакше я просто не вмію. Але коли вийшла заміж за Ярослава, то зрозуміла, … Читати далі
– Не плач, доню, ти заслуговуєш на краще! Розлучення – це лише початок, – м’який, але рішучий голос мами огортав, наче кокон.– Мамо, це не просто розлучення, це аварія всього, що я будувала. П’ять років, розумієш? П’ять років у нікуди! – хрипкий шепіт вирвався з грудей Олени, і вона знову уткнулася обличчям у мокру від … Читати далі
Вона побачила його зовсім випадково. Просто йшла вулицею, під ногами хрумтів свіжий сніг, настрій був піднятий — нова квартира, тепер дорога до роботи займе вдвічі менше часу. Раптом у вікні на першому поверсі сусіднього будинку вона помітила маленьку сіру грудочку. Кошеня. Пробігла поглядом і вже збиралася йти далі. Здавалося б, що тут такого? Кошеня сидить … Читати далі