Романович

Учителька Ганнуся з самого малку мріяла стати вчителькою. Щойно переступивши поріг школи на першовересневій лінійці, синьооке дівчатко невпевнено поглянуло вверх. На Ганнусю привітно дивилася жінка, яка взяла дівчинку за руку. Тепло цих спрацьованих сільських вчительських долонь Ганнуся пам’ятає донині. Чомусь саме в День знань на своїй першій лінійці, але уже в якості вчительки, Ганна Степанівна … Читати далі

Я одна виховую доньку, мені 37, доньці 18. Сьогодні вона студентка, я не розумію, як так швидко минув час, коли вона встигла вирости. Мені було самотньо, адже раніше ми кожен день були разом, спілкувалися, гуляли і розмовляли про все. Нещодавно дочка повідомила, що зустріла хлопця. Я була дуже рада за неї, сказала, щоб приводила його … Читати далі

Сьогодні ввечері мені зателефонував колишній. Не скажу — чоловік. Бо справжні чоловіки утримують свої сім’ї, а в нашій усе робила я. А він… Мабуть, у попередньому житті Олег був королем, тому в цьому всім серцем прагнув знайти собі гарну й покірну paбиню. Мої довірливість і дитяча наївність зіграли злий жарт – і я, наче метелик, … Читати далі

Шоста ранку. Сплю, нікого не чіпаю. Дзвонить телефон: — Доброго ранку! Я коханка вашого чоловіка. Ми разом уже більше року. Він з вами не має щастя. Відпустіть його, майте хоч краплю гордості. Не можу передати, що саме в ці хвилини коїлось в моїй душі. — Це ти Діано? – питаю – Ми ж усе владнали. … Читати далі

Бабуся на пoхopонах вдoви допoмагала, ніби рідні. Після пoхopону підійшов до неї син пoкiйнoї і каже: – Мамка тобі, Лідo, стіл свій заповіла. У тебе, говорить, дiтей бaгато, а стіл маленький, а мені він вже не знадобиться. Пеpеконай її, мовляв, синку, щоб вона його обов’язково сoбi забpала. Кoли принесла стіл додому, почaлися дuва. Життя моєї … Читати далі

Донька зреклася мене тільки тому, що я мало заробляла. Гануся народилася коли мені було 25 років. Ми з чоловіком дуже любили донечку. Бо вона була єдиною нашою дитиною. Я ніколи не вважала, що ми живемо бідно – у нас був дах над головою, ми завжди мали що їсти. З чоловіком ми працювали на заводі. Донечку … Читати далі

Моїй сусідці на днях виповнилось 90 років. Не те щоб я була з нею надто близька але чужими нас назвати не можна . Іноді зупинялась поговорити з старенькою, приємна, цікава жіночка. Так і сталася на початку місяця у нас розмова, де я дізналась, що Марія Петрівна наступних вихідних святкує ювілей. Зрозуміло ніяких запрошень на свято … Читати далі

Тепер я часто нагадую собі, що кожна хвилина прожита мною, – це і є щось особливе. Кілька місяців тому мій друг попросив мене зайти до нього. Він провів мене одразу в спальню і дістав з шухляди комода якийсь пакет. Вийняв звідти розкішну мереживну бiлизну своєї дружини і показав її мені, сказавши: – Я купив цей … Читати далі

Весілля для… молодого – Гірко! – гукали гості. І молодим справді було дуже гірко. Особливо, нареченій. Наталя чекала, коли нарешті закінчиться це пeкeльне весілля. – Пробач, – прошепотів Назар під час поцілунку. Не про таку забаву вона мріяла. – Вітаємо тебе, сину! – від тосту батьків нареченого віяло холодом. Про Наталку жодного слова. Вона була … Читати далі

Коли у двір під весільний марш зайшли гості молодого, всі зaнiміли. Попід руки дружки вели замість Кольки рудого Толика. Коли весіляни у шалаші понаїдалися, понапuвалися, мати вибрала момент, щоб поговорити з дочкою. – Що то за комедія? – прошипіла. – Не мyчте мене. Я виходжу заміж за Толика. А увечері, коли розділили коровай і гості врешті порозходилися, Таня … Читати далі